Українські чиновники хочуть зобов’язати абонентів мобільного зв’язку прив’язувати до SIM-карток свої персональні дані. В Україні ця ідея озвучується вже втретє – зараз її мотивують боротьбою з тероризмом і злочинністю. Але багато країн світу, які раніше ухвалили такі закони, вже відмовилися від подібної практики, визнавши її неефективною. AIN.UA вивчив міжнародний досвід і розпитав учасників українського ринку про те, що вони думають з приводу прив’язки SIM-карток до паспортів.

Уперше подібний проект закону Держслужба спеціального спецзв’язку та захисту інформації (Держспецзв’язку) вже пропонувала депутатам до розгляду в 2012 році. Також норма про прив’язку SIM-картки до паспорта містилася в сумновідомих законах «від 16 січня». Нещодавно стало відомо, що український уряд разом з Держспецзв’язку готує новий проект постанови, яким зобов’яже припейд-користувачів мобільного зв’язку розкривати свої особисті дані, тобто реєструвати SIM-картку за паспортом. Документ покликаний не дати російським військовим і сепаратистам можливість анонімно передавати інформацію про переміщення сил АТО, коригувати вогонь і здійснювати вибухи з допомогою мобільних телефонів, а також – розшукувати злочинців, телефонних шахраїв і мінерів.

Держслужба подала документ для обговорення 10 квітня. Через 30 днів доопрацьований проект з урахуванням побажань і правок буде направлено в Кабмін і може бути узаконений.

У Держспецзв’язку жодних паралелей з диктаторськими законами не вбачають – там вважають, що з того часу «концепція змінилася». «Ухвалення законів 16.01.2014 асоціювалося із захистом не держави, а інтересів окремої політичної сили. Сьогодні влада в українській державі є предметом набагато більш широкого консенсусу політичних сил», – заявили у відомстві.

Світовий досвід

Уперше обов’язкову реєстрацію передплачених SIM-карток ввели Німеччина і Швейцарія в 2003 році. За останні 10 років цю норму прийняли (або збираються прийняти) близько 80 країн. Купити SIM-картку без паспорта неможливо в Росії, Норвегії, США, Австралії, Індії, Бразилії, Болівії, Перу, Еквадорі, майже у всій Африці та багатьох інших країнах.

У листопаді 2013 року Groupe Speciale Mobile Association (GSMA) провела глобальне дослідження і з’ясувала, що в першу чергу концепцію впроваджують як інструмент боротьби з тероризмом і для підтримки зусиль правоохоронних органів. Але обов’язкова реєстрація далеко не завжди допомагає запобігти або розкрити злочин, йдеться у звіті.

Аналітики відзначають, що в ряді країн (Канада, Великобританія, Чехія, Румунія, Нова Зеландія) можливість обов’язкової реєстрації припейд-карток розглядалася, але її не прийняли. Зокрема, у Великобританії питання детально розглядала група експертів з безпеки, представників спецслужб, провайдерів і зв’язківців після теракту в Лондоні в 2005 році. Вони дійшли висновку, що це не дасть нових переваг, а лише відштовхне користувачів від бажання реєструватися самостійно.

У 2009 році в Мексиці провели експеримент з надання послуги абонентам за паспортами. Але через три роки нововведення скасували, оскільки це не допомогло запобігти, розслідувати і переслідувати в судовому порядку злочини, пов’язані з наркоторгівлею. Злочинці, як і раніше, знаходили спосіб купити SIM-картку – наприклад, в іншій країні. За рік після впровадження кількість телефонних вимагань зросла на 40%, а викрадень – на 8%. Злочинці активно реєстрували картки на підставних осіб або пособників, а також крали мобільні телефони з чужими картками.

З початку року подібне нововведення намагаються ввести на Філіппінах через парламент. Продавців SIM-карток зобов’яжуть реєструвати імена та адреси користувачів. Крім усього іншого, абонент для реєстрації повинен буде подати свою фотографію. За ухилення від реєстрації передбачений штраф для користувачів і продавців.

З 1 лютого 2015 року тайські припейд-користувачі зобов’язані зареєструвати SIM-карту. Чинним абонентам дається шість місяців для відкриття своїх особистих даних (ім’я, ID, номер телефону). Якщо вони не встигнуть надати свої дані в цей термін, картку відключать. Для продавців карток розробили додаток, за допомогою якого він зможе фотографувати карту та ідентифікатор абонента, а пізніше відправити у центр зберігання даних.

Індонезія переходить на обов’язкову реєстрацію із серпня. Функцію реєстрації поклали в ній на мобільних операторів. Уряд аргументує нововведення бажанням запобігти злочинній діяльності в країні. Нові припейд-користувачі можуть використовувати для реєстрації національні посвідчення особи, паспорти, водійські права або студентські квитки. Індонезійські оператори спантеличені питанням, оскільки мають мережу в 500 000 торгових точок. На реєстрацію абонентам виділили всі ті ж шість місяців.

Шкода і користь

У Держспецзв’язку вивчили світовий досвід і бачать як плюси, так і мінуси від впровадження реєстрації.

Мінуси:

  • втрата доступу до послуг зв’язку з причини несвоєчасної реєстрації користувача;
  • виникнення чорного ринку SIM-карток, зареєстрованих шахраями на підставних осіб;
  • виникнення проблем зі свободою слова та приватним життям користувачів;
  • додаткові витрати мобільних операторів, які вони могли б спрямувати на розвиток інфраструктури та інноваційні послуги.

Плюси:

  • розширення доступу користувачів до послуг електронного уряду шляхом ідентифікації по мобільному телефону;
  • розширення доступу до електронної комерції шляхом використання мобільних гаманців і запобігання шахрайству в електронній комерції;
  • полегшення переходу від одного оператора до іншого зі збереженням абонентського номера;
  • додаткові можливості для субсидування жителів слаборозвинених регіонів, які мають проблеми з відкриттям звичайних банківських рахунків.

Ринок – проти

Мобільні оператори та незалежні експерти вважають, що ініціатива не вирішить старих проблем, зате створить нові. «Аргументація чиновників про нововведення для боротьби з тероризмом досить слабка і не викликає довіри. Компетентні люди завжди знайдуть спосіб такі обмеження обійти», – вважає відомий телеком-експерт Роман Хіміч.

Президент «СВ Консалтинг» Олег Стефанюк прогнозує, що переважній більшості споживачів зміна правил надання та отримання телеком послуг не сподобається, адже на анонімності абонентів поставлять жирний хрест.

Не в захваті будуть також оператори мобільного зв’язку, які ризикують у нових умовах втратити до третини загальної абонентської бази. За приблизними підрахунками Стефанюка, у кожного другого абонента в гаманці» припасена мінімум одна SIM-картка. «Якщо кожну SIM-картку доведеться зареєструвати, то далеко не всі це робитимуть. Хтось зареєструє, хтось використає проплачені хвилини і викине, а хтось викине відразу», – підозрює Стефанюк.

У «МТС Україна» також вважають нинішню систему продажів припейд-пакетів оптимальною. «Навіть якщо мова буде йти про поетапну і поступову ідентифікацію абонентів, зробити це на практиці буде складно, довго і дорого», – прогнозують у МТС. Компанія зазначає, що для операторів це буде означати зміну системи дистрибуції, додаткові витрати – мільйонні інвестиції – і тривалий час, щоб відбудувати нову систему, забезпечити і контролювати збереження персональних даних абонентів. Усе це може призвести до подорожчання послуг зв’язку. «Для абонентів – це додаткові незручності, які особливо відчують на собі жителі невеликих населених пунктів і сіл, де немає спеціалізованих точок», – упевнені в компанії.

 

ПОДІЛИТИСЯ