Передавання спогадів від одного живого до іншого звучить як епізод серіалу «Чорне дзеркало». Але це більш реально, ніж здається, принаймні для равликів. Учені з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі перенесли молекули з клітин головного мозку тренованих равликів в нетренованих, при цьому останні поводилися так, начебто пам’ятали досвід навчених равликів.
Девід Гланцман (David Glanzman), професор нейробіології, вивчає Aplysia californica – морського равлика і його здатність до довготривалої пам’яті. Равлики довжиною близько п’яти дюймів – корисний організм для вивчення того, як формуються спогади, тому що їхні нейрони є великими і відносно простими в роботі.
Під час експериментів доктора Гланцмана і його колег равлики отримували невеликий розряд струму і при цьому ненадовго втягували в себе спеціальний орган (сифон), який служить у них для викиду відходів організму. Після навчання навіть простий дотик змушував равлика втягувати сифон в себе.
Під час експериментів вчені помітили, що навіть коли вони втручалися в роботу мозку тренованих равликів таким чином, що пам’ять повинна була стертися, то якась частина все одно залишалася. Вони вирішили подивитися, що ж впливає на збереження пам’яті, і звернули свою увагу на РНК.
Ви можете пам’ятати РНК (рибонуклеїнова кислота) з курсу шкільної біології. Вона більше відома як «месенджер», який передає повідомлення між геномом та іншою частиною клітини. Але, судячи з усього, РНК грає важливішу роль, ніж просто канал пересилання даних.
Є деякі види РНК, які замість перенесення повідомлень допомагають вмикати і вимикати гени. Було доведено, що вони беруть участь у довготривалій пам’яті равликів, мишей і щурів. Під час експерименту дослідники витягли всю РНК з клітин мозку навчених равликів і ввели її в мозок ненавчених особин. На їхнє здивування, рефлекси навчених равликів передалися ненавченим. Іншими словами, перенесення РНК від однієї особини до іншої дорівнює перенесенню пам’яті.
Це дослідження корелюється з тим, яке проводилося в 1960-х роках. Тоді вчені взяли пласких хробаків, які були навчені реагувати на світло, і нагодували ними інших пласких хробаків. Як не дивно, здатність реагувати на світло передалася ненавченим особинам.
Як би там не було, це тільки початкова стадія експериментів з передачі пам’яті. Доктор Гланцман сподівається, що експерименти на інших тваринах, можливо, проллють більше світла на те, як РНК може бути використана для передавання спогадів.
