Передавання спогадів від одного живого до іншого звучить як епізод серіалу «Чорне дзеркало». Але це більш реально, ніж здається, принаймні для равликів. Учені з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі перенесли молекули з клітин головного мозку тренованих равликів в нетренованих, при цьому останні поводилися так, начебто пам’ятали досвід навчених равликів.

Девід Гланцман (David Glanzman), професор нейробіології, вивчає Aplysia californica – морського равлика і його здатність до довготривалої пам’яті. Равлики довжиною близько п’яти дюймів – корисний організм для вивчення того, як формуються спогади, тому що їхні нейрони є великими і відносно простими в роботі.

Під час експериментів доктора Гланцмана і його колег равлики отримували невеликий розряд струму і при цьому ненадовго втягували в себе спеціальний орган (сифон), який служить у них для викиду відходів організму. Після навчання навіть простий дотик змушував равлика втягувати сифон в себе.

Під час експериментів вчені помітили, що навіть коли вони втручалися в роботу мозку тренованих равликів таким чином, що пам’ять повинна була стертися, то якась частина все одно залишалася. Вони вирішили подивитися, що ж впливає на збереження пам’яті, і звернули свою увагу на РНК.

Ви можете пам’ятати РНК (рибонуклеїнова кислота) з курсу шкільної біології. Вона більше відома як «месенджер», який передає повідомлення між геномом та іншою частиною клітини. Але, судячи з усього, РНК грає важливішу роль, ніж просто канал пересилання даних.

Є деякі види РНК, які замість перенесення повідомлень допомагають вмикати і вимикати гени. Було доведено, що вони беруть участь у довготривалій пам’яті равликів, мишей і щурів. Під час експерименту дослідники витягли всю РНК з клітин мозку навчених равликів і ввели її в мозок ненавчених особин. На їхнє здивування, рефлекси навчених равликів передалися ненавченим. Іншими словами, перенесення РНК від однієї особини до іншої дорівнює перенесенню пам’яті.

Це дослідження корелюється з тим, яке проводилося в 1960-х роках. Тоді вчені взяли пласких хробаків, які були навчені реагувати на світло, і нагодували ними інших пласких хробаків. Як не дивно, здатність реагувати на світло передалася ненавченим особинам.

Як би там не було, це тільки початкова стадія експериментів з передачі пам’яті. Доктор Гланцман сподівається, що експерименти на інших тваринах, можливо, проллють більше світла на те, як РНК може бути використана для передавання спогадів.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Будь ласка введіть ваше ім'я