Уявити сучасне життя без формату JPEG (він же JPG) неможливо, і він став визначальним у розвитку цифрової техніки. Формат став популярним завдяки чудовій якості зображення, гнучкості налаштувань та невеликому розміру вихідних файлів. А почалася історія JPG з жінки на ім’я Лєна Форсен, яка стала відомою як «перша леді інтернету». Дізнаємося, як змінилася зовнішність цієї красуні з роками і як вона живе сьогодні.
Нині Форсен уже 67 років, вона на пенсії та живе у рідній Швеції. Вона досі захоплена тим, що стала однією з головних фігур, які сформували сучасний світ. Адже більше двох десятиліть тому засноване в 1947 році об’єднання «Наука та технологія зображень» (Society for Imaging Science and Technology) показало фотографію з нею.
Кар’єра Форсен почалася у 1972 році зі сторінок журналу Playboy. Тоді їй виповнився 21 рік, і її фото опублікували у виданні як «Місс листопад». На ній не було одягу, окрім капелюха, взуття, панчох та рожевого боа. Щоб читачі журналу правильно запам’ятали її ім’я, Форсен попрохала редакторів надрукувати його з подвійною «н». «Я не хотіла, щоб мене називали Лєєна», – згадує вона.
Через шість місяців після публікації номера Playboy один з екземплярів опинився в лабораторії фотографії Університету Південної Каліфорнії. Науковець Александр Савчук разом з командою шукали свіжий контент для перевірки нового алгоритму стиснення зображень. Він мав стати революцією, змусивши гігантські графічні файли займати значно менше місця на диску. Фото з Лєною видалося їм чудовим тестовим зразком завдяки глянцевому паперу та суміші текстур і кольорів. Науковці відірвали верхню третину розвороту і за допомогою сканерів зберегли фінальний знімок у своєму Hewlett-Packard 2100.
Отримавши цифрову копію, яка займала значно менше місця, ніж наявні альтернативні графічні формати, вчені поділилися результатом з колегами. Так фотографія моделі у журналі Playboy стала індустріальним стандартом, і її копіювали, досліджували та аналізували наступні роки.
Редактор журналу Університету коледжу інженерії Іллінойсу Джеймс Хатчінсон говорить, що Форсен стала для програмістів тим же, чим була Ріта Гейворт для американських солдатів у Другу Світову війну. Програмісти складали на честь Форсен поеми, домальовували її фотографію так, щоб зробити її схожою на портрет. У фільмі 1973 року «Сплячий» головний герой з 2173 року досліджував фотографії минулого, і серед знімків було фото Лєни. Сьогодні та фотографія з’являється переважно в професійних колах програмістів, але вона вже стала невід’ємною частиною історії.
Популярність фото Лєни Форсен подобається не всім, деякі феміністки хочуть відправити знімок у відставку. «Я чув, що феміністки хочуть забути про фотографію», – сказав у 1996 році президент Інституту технології Рочестера Девід Мунсон. Однак і 19 років потому Лєну не можуть забути, і про неї з’являється стаття у газеті світового масштабу The Washington Post. Критики вважають, що знімок Лєни перетворює жінок на людей другого сорту. Автор історичної книги з феміністичним акцентом Brotopia Емілі Чанг написала, що сканування опублікованої фотографії Лєни стало «першородним гріхом технології».
Сама Форсен не вступала в дебати щодо її фотографії, яка стала індустріальним стандартом. Критичні статті сьогодення дивують Форсен, адже її знімок лише трохи захоплює плечі. А вперше про той знімок вона заговорила лише в 1997 році, і вона досі дивується славі, яка не закінчується. Присутні тоді на інтерв’ю згадують, що були здивовані, дізнавшись, що Лєна є реальною людиною. Для науковців та інженерів, які провели з її фотографією понад 25 років, вона була лише тестовим зображенням.
Шлях до відомої фотографії для Форсен почався після закінчення школи, коли вона емігрувала в США і почала працювати на одного зі своїх родичів. Колишня школярка планувала провести так один рік, але він перетворився на вісім. У 1971 році Форсен жила в Чикаго, щойно вийшла заміж та намагалася звести кінці з кінцями. Її чоловік запропонував попрацювати моделлю в місцевому агентстві.
«Я мала недостатній зріст для моделі з одягу, але я рекламувала ювелірні прикраси в каталогах, коли уклала контракт з Playboy, – згадує вона. – Вони хотіли мене на обкладинку». Фотограф Дуайт Хукер запитав її, чи готова вона до знімків Playboy. «Я не знала, що це таке, – згадує жінка. – Але мій чоловік сказав, що це кльово, і це були гроші. А я не мала грошей».
На час публікації обкладинки Playboy Лєна отримала «грінкарту», розлучилася та завела нового коханця. Журнал Playboy також запрошував Форсен до маєтку засновника видання Х’ю Хефнера у Беверлі-Гіллз, але вона відмовилася. «Ми всі мали їхати туди та дивитися на Хефнера в його ранковому халаті, – пояснює вона. – Він хотів, щоб я приїхала, але мене це не цікавило. Це не було моєю амбіцією».
Разом зі своїм новим коханцем Лєна переїхала до Нью-Йорка, де працювала моделлю для Kodak. Вона стала однією з красунь, чиї фото використовувалися для калібрації кольорової плівки. Це була проста робота, яка дозволяла підробляти вечорами барменом у місцевому готелі «Маріотт».
Історики говорять, що якби знімок Лєни не обрали, на її місці опинилася б якась інша білошкіра красуня. «У 1973 році жінки масово звільнялися з технологічного сектора, – говорить історик технології Марі Хікс. – Це відбувалося неспроста. Якби не використали розворот Playboy, це напевне була б фотографія іншої красивої білошкірої жінки. Факт Playboy відволікає увагу від тогочасних процесів в індустрії». У ті роки жінки звільнялися з технологічного сектора, оскільки змінився характер роботи – від простої праці операторів обслуговування до роботи головою.
Жінки завжди надихали творців нового і ставали моделями для їхніх робіт як у мистецтві, так і в технології. Наприклад, Сюзанна Вега не знала, що стала «матір’ю MP3», – її голос використали для першого запису в форматі MP3. Акторка Сюзанна Беннет здивувалася, дізнавшись, що Apple Siri має її голос.
За матеріалами: Wired