Розряджений смартфон стає все більшою трагедією, адже якщо раніше це означало залишитися без зв’язку, то сьогодні доведеться йти додому пішки та голодним – такі зручні платіжні системи в телефоні виявляються недосяжними. Але подібні проблеми виявляються іграшковими порівняно з ситуацією, коли останні відсотки заряду можуть означати життя або смерть. Саме автономність сучасних смартфонів є критичною для мігрантів, які змушені тікати від війни та економічної кризи в більш розвинені країни. Вони повинні встигнути знайти шлях до кращого життя, поки їхній телефон не розрядився.
Сьогодні у світі живе близько 70 млн біженців, більше половини з яких надали три країни – Сирія, Афганістан та Південний Судан. Про важливість заряду в телефоні можна подивитися у мігрантських таборах Східної Європи, наприклад, в Угорщині чи Сербії, які є останньою значною перепоною на шляху до Шенгенської зони без суворого прикордонного контролю. Там мігранти, які намагаються проникнути далі у більш розвинені країни, змушені проводити багато часу в очікуванні можливості. Волонтери, які допомагають людям чекати, окрім їжі, одягу та інших припасів, також привозять автомобільні акумулятори, які дозволяють біженцям зарядити свої стільникові телефони.
Самі мігранти говорять, що збільшення автономності їхніх смартфонів є одним з першочергових завдань. Вони часто прохають у волонтерів подарувати їм повербанк, а між собою постійно обговорюють, які додатки витрачають менше заряду, та нагадують один одному закривати програми, коли вони не використовуються.
Один з таких біженців – Нашід – тікає з Пакистану та саме застряг упродовж 8 місяців на кордонах Східної Європи. Він каже, що одне з головних його завдань – знайти спосіб зарядити телефон. Без вільного доступу до електрики він залежить від візитів волонтерів, коли з’являється можливість поповнити заряд. Тому він намагається всіляко продовжити автономну роботу свого телефона, наприклад, вимикаючи його на ніч та під час денного сну. Нашід також використовує мінімально можливий рівень підсвічування.
Смартфони потрібні біженцям для багатьох речей: учити іноземні мови, зв’язуватися з близькими вдома та родичами в Європі, дивитися контент рідною мовою під час довгих годин очікування. У групах Facebook та WhatsApp мігранти оперативно дізнаються про способи перетинання кордонів та вартість таких послуг. На картах Google Maps вони мають складені першопрохідниками маршрути нелегального перетину кордонів. Google Translate допомагає їм перекладати написи на дорожніх знаках та вивісках і орієнтуватися в просторі. У деяких випадках смартфони рятували життя на кораблях, що тонули: мігранти відправляли свої GPS-координати середземноморським береговим охоронцям.
ООН у середині 2016 року запустило програму «Connectivity for Refugees» (зв’язок для біженців). Ця ініціатива бореться за право біженців на мобільний зв’язок та надає їм доступ через спеціальні тарифи, пропонує знижки на смартфони у спеціальних центрах. Також вона навчає мігрантів користуватися своїми смартфонами на повну. Сьогодні в ООН планують розширити дію програми, додавши більше країн та набравши більше персоналу.
Небайдужі жителі та компанії по всій планеті також намагаються допомогти мігрантам залишатися на зв’язку. Дві колумбійських студенти започаткували стартап LuminAid, який випускає гаджет PackLite Max 2-in-1 Phone Charger. Це ліхтарик та зарядний пристрій для телефона із вбудованою сонячною батареєю, який студенти роздають мігрантам. Програма Phone Credit for Refugees намагається забезпечити біженців безкоштовним мобільним трафіком. Стартап GeeCycle збирає по світу вживані смартфони та передає їх мігрантам.
За матеріалами: TechCrunch
