Якщо ви опинитеся на Коста-Ріці і запитаєте, де знаходиться початкова школа, вам можуть відповісти «навпроти церкви або навпроти бару». Це буде не лише вказівка, як знайти школу, а й її офіційна адреса. Адже на Коста-Ріці склалася унікальна система вуличної навігації, яка не використовує імена вулиць. Натомість система адрес спирається на локальні об’єкти, історію та розуміння.
Кожна адреса в Коста-Ріці пов’язана з чимось іншим, а іноді й з речами, яких більше не існує. Можливо, найкращим прикладом є місця, ідентифіковані за їх зв’язком з antiguo higueron – фіговим деревом, яке було давно зрубано, але нині воно вічно живе як навігаційна точка.
Адресна система Коста-Ріки є культурною самобутністю, хоча й викликає здивовані статті в міжнародних газетах. Більшу частину часу вона також може засмучувати тих, хто не дуже добре обізнаний з історією кожного маленького міста в країні. Наприклад, де саме була кукурудзяна фабрика, яка закрилася 10 років тому? І іноді це небезпечно, наприклад, коли машина швидкої допомоги губиться, дотримуючись суб’єктивних вказівок.
Чому вулиці Коста-Ріки не мають назв
У Коста-Ріці є вулиці з назвами чи номерами. Ви можете побачити їх, відкривши онлайн-мапи на Waze або Google Maps. Але не очікуйте, що більшість костариканців дізнаються про їхнє існування.
У Сан-Хосе були офіційні адреси, якими люди насправді користувалися. Куди вони пішли?
«Я пішов запитати в муніципалітет Сан-Хосе, і мені сказали, що не знають, – сказав Луїс Фернандо Варгас в ефірі Radio Ambulante. – Я також запитав у Національному реєстрі, чи є у них якісь ідеї, але ні – нічого».
Пояснення надійшло від Джеовані Кампоса з Correos de Costa Rica, компанії, яка керує поштовою службою країни. Як він сказав Луїсу Фернандо, зростання Сан-Хосе характеризувалося безладдям. У міру того як місто розширювалося без прямокутних міських кварталів, усталені номери вулиць втратили сенс. Зрештою, ними перестали користуватися.
Культура і вартість
Вулиці Коста-Ріки в жахливому стані, трафік жахливий, а відсутність адрес означає, що ніхто точно не знає, куди вони їдуть.
Але така система обходиться досить дорого. Дослідження 2010 року показало, що неофіційні адреси коштують Коста-Ріці 720 мільйонів доларів на рік через втрату пошти та зниження продуктивності. І скількох життів можна було б врятувати, якби машини швидкої допомоги, поліція чи пожежники були направлені в точні місця?
Враховуючи економічні наслідки, влада спробувала підштовхнути Коста-Ріку до використання офіційних адрес. У 2006 році деякі кантони почали встановлювати вуличні покажчики. Коста-Ріка тепер має поштові індекси. Але запитайте будь-кого про адресу, і ви швидше дізнаєтеся про старе дерево, ніж почуєте назву вулиці.
«Однією з причин, чому так важко впровадити зміни, є те, що старий спосіб дуже люблять, – написала автор Кетрін Стенлі Обандо. – Це мова, інсайдерський код».
Хіба немає краси в тому, як костариканські звернення поєднують минуле з сьогоденням? У країні, яка так швидко модернізувалась, адреса поєднує те, що є, з тим, що колись було.
Нова мережа гамбургерів – це не просто щойно відкритий ресторан. Це 100 метрів від футбольного поля, де ми в дитинстві роздирали коліна. Це поруч з фіговим деревом, яке було зрубано 20 років тому. Це біля старого ринку, який сьогодні є автостоянкою.
Це вчора і сьогодні, минуле і сьогодення – усе в одній адресі.
За матеріалами: crcdaily
