Камери не розповідають усю історію. Як ракурс відеоролика змінює сприйняття подій

На відчуття рівня жорстокості у відео впливає не лише ракурс зйомки. Воно також залежить від швидкості відтворення відео

Поліція сьогодні під постійним моніторингом: натільні камери, камери в автомобілях, камери в смартфонах пересічних громадян. Здавалося б, усе це має показувати максимально об’єктивну реальність. Однак експерименти показують, що кожне відео має власну точку зору, яка непомітно, але суттєво впливає на сприйняття подій.

Різні кути зйомки можуть вибудовувати різну історію в головах глядачів, стверджують дослідження. Переглянувши відео з натільної камери поліцейського, можна дійти одних висновків, а переглянувши відзнятий сторонніми ролик – протилежних.

У деяких випадках, каже дослідження, поява руки поліцейського у відео з натільної камери може змінити думку глядача про наміри поліцейського.

Дослідник Технологічного університету Вірджинії Бродерік Тьорнер провів експеримент. Він завантажив з YouTube усі ролики з натільних камер поліцейських та відеореєстраторів у поліцейських машинах. Узявши їх за основу, він з командою записав низку роликів зі звичайними людьми. Ці відео повторювали ракурси та жести, які спостерігалися у кліпах з поліцейськими.

Залучивши групу добровольців, Тьорнер показав їм відзняті відео зі звичайними людьми. Деякі добровольці бачили відео з натільних камер, інші – записи відеореєстраторів.

Виявилося, що наміри особи в кадрі визначають залежно від того, хто був видимим. Якщо особа знаходиться в центрі кадру, глядачі вважають її більш відповідальною за дії.

Для поліцейських це означає, що в роликах, де поліцейського знімають зі сторони, глядачі вважатимуть його більш відповідальним за те, що відбувається.

Наприклад, одна подія – поліцейський силою витягує порушника з автомобіля – викликає різну оцінку жорстокості копа залежно від ракурсу зйомки. Для відео, де коп і порушник зняті зі сторони, 80% глядачів зробили висновок про жорстокість поліцейського. Але тільки 73% тих, хто дивився ролик з натільної камери, сказали, що правоохоронець був жорстоким. Якби у відео з натільної камери не було видно рук поліцейського, оцінка була би ще нижчою. Серед тих, хто прочитав текстовий опис подій, про жорстокість поліцейського сказали лише 54% учасників експерименту.

На відчуття рівня жорстокості у відео впливає не лише ракурс зйомки. Він також залежить від швидкості відтворення відео. Трохи сповільнений ролик дозволяє глядачам «побачити» більше емоцій у діях людей.

Професор Університету Вашингтона Мері Фан каже, що багато людей сприймають відео як об’єктивну правду. «Спокуса в тому, щоб бачити відео як вікно в те, що насправді сталося. Але поліцейські натільні камери та зйомка сторонніх може розповідати різну історію тому, що вони часто під різними кутами. Вони фокусуються на різних аспектах події, запис може починатися в різні моменти часу. Це призводить до зйомки різних історій», – каже вона.

Ракурс має реальні наслідки. Відеоролики не вирішують усіх проблем, але вони все одно допомагають обом сторонам конфлікту стати більш рівними при оцінці подій.

За матеріалами: The Verge

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Коментуйте, будь-ласка!
Будь ласка введіть ваше ім'я