Огляд смартфона Meizu Pro 7

Незважаючи на те, що компанія LG у своєму новому смартфоні V30 відмовилася від використання допоміжного дисплея, цю ідею «перехопив» досить відомий китайський виробник Meizu у своїй новій моделі Pro 7. Крім цього, саму «трубку» зробили зі скла і металу, додали сюди подвійну основну камеру, 8-ядерний процесор і сканер відбитків пальців. А от наскільки цікавим вийшов продукт, ми і подивимося в цьому огляді.

Технічні характеристики

Габарити – 147,6х70,7х7,3 мм.
Вага – 163 г.
ОС і «залізо» – Android 7.0 (Nougat); 8-ядерний Mediatek MT6757T Helio P25 на 2,6 ГГц + 4 ГБ оперативної пам’яті і 64 ГБ вбудованої.
Дисплей: основний – 5,2 дюйма, Super AMOLED, Full HD, 424 ppi; допоміжний – 1,9 дюйма, AMOLED, 240х536 точок.
Акумулятор – 3000 мА·год.
Основна камера – подвійна, модулі 12 Мп + 12 Мп; подвійний спалах.
Бездротові модулі й інтерфейси – Wi-Fi 802.11a/b/g/n, Bluetooth 4.2 + A2DP, GPS + (A-GPS, GLONASS).

Матеріали та якість збірки

Якщо вам до жаху набридли пластикові корпуси, у Meizu Pro 7 із пластику всього кілька вставок. Усе інше – це скло і метал. Металеві кнопки праворуч на ребрі.

Збірка вийшла класною, уже навіть мого інженерного зразка – усі елементи між собою «збиті» відмінно, ніякого люфту, скрипу або прикладу дешевизни іншого плану я не побачив. Словом, усе, як і в будь-якому іншому флагмані.

Дизайн

Зовнішність Meizu Pro 7 не унікальна, але приємна. По-перше, три популярних варіанти забарвлення корпусу – чорний, золотий і червоний. Так, для повного щастя хотілося б побажати ще такий варіант, як рожеве золото. Однак її Meizu поки не випустила, хоча не виключаю, що для того, щоб «підстьобнути» інтерес до цього пристрою в майбутньому, виробник може піти і на такий крок.

По-друге, тонкий обтічний корпус, відносна важкість терміналу і продумана ергономіка – словом, мені сподобалося.

Ергономіка

Meizu Pro 7 надійно лежить у руці, не вислизає. Ним можна управляти пальцями тієї ж руки, якою його втримуєш.

Окремо сподобалася реалізація кнопок праворуч. Тут вони трохи підняті над поверхнею ребра, а тому користувачеві цілком зручно управляти ними, зокрема, на дотик.

Зліва на ребрі розташований лоток для двох SIM-карток.

Зверху – мікрофон шумозаглушення.

Знизу – роз’єм 3,5 мм, вбудований мікрофон, а також інтерфейс microUSB і сітка гучномовця.

Передня панель «розділена» між дисплеєм, прорізом розмовного динаміка, всіма необхідними датчиками і однією кнопкою, в яку вбудовано сканер відбитків пальців. Останній спрацьований цілком непогано – проблем з реакцією у мене не було жодного разу. Щодо кнопки – за нею закріплена можливість переводити користувача в попереднє підменю, а при тривалому утриманні – блокувати «трубку».

Нарешті, на тильній панелі зазначений вище допоміжний дисплей, основна подвійна камера з подвійним двокольоровим спалахом + логотип виробника і кілька рядків технічних даних.

Дисплеї

У Meizu Pro 7 5,2-дюймовий дисплей. Роздільна здатність – Full HD. В основі – Super AMOLED-матриця, яка на практиці здатна на хороші кути огляду в будь-яку зі сторін. На максимумі нахилу помітне невелике забарвлення білих відтінків в сторону сіро-зеленого. Однак воно дійсно незначне.

Щільність пікселів вражаюча – 424ppi. Таким чином, про будь-яке зерно на панелі мова не йде.

З відповідного підменю налаштувань доступна можливість визначення тайм-ауту автоблокування і вибору шрифту. Крім того, можна активувати пункт «Режим захисту очей», який дозволяє «прибрати» синє підсвічування з екрана, що вельми зручно, особливо в нічний час доби. Ще тут можливість вибору одного з режимів екранів (адаптивний, фото, повноколірний, стандартний) і управління колірною температурою.

З чутливістю все гаразд – реакція швидка, зокрема, на побічний дотик до іконок підменю або підпунктів.

При потраплянні на панель сонця інформація, яка відображається на ньому, незначно «сліпне».

Підсвічування регулюється двома класичними способами – вручну і автоматично.

Відповідний датчик у другому випадку спрацьовує без претензій.

Тепер подивимося на ключову особливість цього смартфона – додатковий дисплей. Діагональ – 1,9 дюйма, а роздільна здатність – 240х536 точок.

Його призначення – відображення різного роду повідомлень, відображення часу, а ще можливість використання головної камери для портретної зйомки. Як і у випадку з основним дисплеєм, цей екран також має олеофобне покриття плюс захищений склом.

З відповідного підменю налаштувань користувач може включити або відключити режим використання цього дисплея, можливість активувати екран подвійним постукуванням та ін.

Сам по собі дисплей включається, коли користувач перевертає «трубку».
На екрані відображається час, погода, а ще кількість пройдених кроків плюс різні повідомлення.

Тепер щодо вражень від допоміжного екрана. Задумка вийшла цікавою. Разом з тим, особливого захоплення цей дисплей у мене не викликав. До нього доведеться звикати. Крім того, на початку користування і вже навіть після невеликої адаптації частіше звертаєшся за тією чи іншою інформацією все-таки до головного екрана. Хоча, звичайно, якщо апарат лежить основним дисплеєм на столі, допоміжний зайвим з точки зору юзабіліті абсолютно не виглядає.

Вбудована пам’ять

Pro 7 запропонований у двох версіях з різним обсягом вбудованої пам’яті – 64 ГБ і 128 ГБ. Також різними є й обсяги «оперативки» плюс чіпи.

Слоту для модуля microSD немає.

Якщо заглянути у відповідний розділ підменю, можна дізнатися, що, по суті, користувачеві доступно трохи більше 50 ГБ уже на самому початку. Багато це чи ні з урахуванням неможливості розширення, питання відкрите – нехай кожен вирішить самостійно. Мені вистачало, але, можливо, комусь цього здасться недостатньо.

Динаміки та якість звуку

«На борту» два окремих динаміки – розмовний і гучного зв’язку.

Якість звуку першого у мене претензій не викликала – не найкраща чутність хіба що у вагоні метро або на стадіоні.

А ось гучномовець міг би бути і кращим, особливо як за такі гроші. Утім, можливо, я надто прискіпливий.

Акумулятор і автономність

З огляду на 7,3 мм товщини корпусу, виробник навряд чи б зміг «запхати» всередину акумулятор на 3000 мА·год, та й ще зробити при цьому корпус розбірним. Словом, дивуватися, що доступу до батареї у користувача немає, не варто – це звичайна «плата» за тонкість, нічого більше.

Автономність за підсумками класична – до двох діб скромного користування (без ігор, не більше 30-40 хвилин на дзвінки, мінімум зйомки, нечаста перевірка електронної пошти) або повноцінний робочий день, якщо працювати багато. У другому варіанті я дзвонив сумарно не менше 1,5 години, грав не менше півгодини, частенько дивився у Facebook і Viber, фотографував і час від часу «зависав» в Instagram. Словом, цілком нормальні показники.

З відповідного підменю налаштувань можна задіяти кілька режимів енергозбереження: класичний, коли відключаються бездротові модулі й обмежується робота у фоновому режимі, плюс супер-режим. Другий зробить домашній екран чорно-білим і відключить все за винятком можливості дзвонити, надсилати SMS і кількох інших додатків. Треба сказати, штука цілком зручна. Так, дещо нагадує аналогічні рішення у Samsung, хоча це вже інша тема для розмови.

Операційна система й оснащення

Вище я вже відзначав існування Pro 7 у двох версіях з різним обсягом вбудованої пам’яті, оперативної, а також різними чіпами. У редакції в нас побувала молодша, у якій 64 ГБ для контенту, 4 ГБ «оперативки» і 8-ядерний MediaTek Helio P25 на 2,6 ГГц з графікою Mali-T880. Крім того, є також версія, яка працює на MediaTek X30. У неї 6 ГБ оперативної і 128 ГБ постійної пам’яті.

Працює термінал під управлінням Android 7.0, поверх якої «натягнуто» оболонку Flyme 6.1.3.

Із бездротових модулів та інтерфейсів – GPRS/EDGE/HTML5/HSDPA/HSPA/LTE. Крім того, є Wi-Fi 802.11a/b/g/n, Bluetooth 4.2 + A2DP і GPS + (A-GPS, GLONASS). А ось для NFC, на жаль, містечка не знайшлося.

Реалізована оболонка виявилася спритною і чутливою. Ну і, крім того, вона гранично проста в освоєнні. Магазину Google Play як такого тут немає, але як альтернатива є App Store, що, втім, майже так само зручно. Хоча, як на мене, пошук працює кострубато.

Продуктивність

Показники продуктивності цілком пристойні. Так, швидше за все, у користувача не вийде пограти абсолютно в усі ігри на максимальних налаштуваннях графіки, але в більшості випадків цього «заліза» досить. Наприклад, ті самі Real Racing 3 і Asphalt 8: На зліт у мене «йшли» без проблем.

Можливості камер

Основна камера вийшла подвійнию – модулі 12 Мп + 12 Мп. Є також подвійний 2-кольоровий спалах.

Серед можливостей тут спеціальний режим розмиття заднього фону та багато ін. Деталі дивимося на ілюстраціях до цього розділу огляду.

Фронтальна камера вийшла на 16 Мп з діафрагмою f/2.0. Якість портретної зйомки на цю камеру, як на мене, цілком непогана, навіть за умови не найкращого світла.

– тестове відео

– тестове фото

Замість висновків

Що ж, сама по собі задумка цікава. Допоміжний екран – це прикольна фішка виділитися своїм телефоном на тлі «трубок» друзів або колег, та й з точки зору юзабіліті також виглядає цікаво. Разом з тим, вважати його ключовою перевагою, яка виправдовує досить високу ціну порівняно з конкурентами, у яких аналогічне (або наближене до такого) «залізо», але немає другого екрана, я б не став. Цей дисплей тут – головна особливість даної моделі, але досить спірна перевага.

Орієнтовна вартість: 11100 гривень за версію 64 ГБ

Продукт надано прес-службою українського офісу компанії Meizu