Одного дня у 2002 році один чоловік вирішив відремонтувати свій наручний годинник. Це була би буденна справа, якби цим чоловіком не був космонавт Дон Петіт, який в той час кожні 90 хвилин пролітав над головами землян, адже він перебував на Міжнародній космічній станції, яка мчить у космосі зі швидкістю 2800 кілометрів на годину, на висоті 400 км над нашими головами. Простий ремонт годинника на Землі призвів до революції в ланцюгах поставок у космосі.
Астронавти NASA досі літають з механічними наручними годинниками Omega, наприклад, годинник Omega Speedmaster був на руці База Алдріна під час першої в історії людства висаки на поверхню Місяця.
«Але я ношу цифровий Speedmaster, — каже Петтіт. – «Його три будильники дуже гучні — найгучніший будильник, який я коли-небудь чув від наручних годинників. Це чудово на орбіті, тому що ви живете в дуже шумному середовищі».
Сьогодні Omega виправила ці проблеми, але на той момент Петіт мав ранню версію електронного Speedmaster і його корона — основний інтерфейс, який постійно штовхають та обертають – випала та загубилася.
«Вона випала і загубилася, — каже космонавт, — і одна із чотирьох кнопок також відпала. Тож я носив годинник, який застряг у якомусь архаїчному режимі, показуючи всесвітній час».
У замкнтому невеликому просторі МКС є беззаперечна перевага, коли щось загубилося – є велика ймовірність відшукати зникле у повітряному фільтрі.
«Усі ці шматочки плавають навколо по МКС і зрештою застряють на фільтрах. Ви повинні чистити фільтри раз на тиждень, тому що весь цей мотлох накопичується в них, і це було таке: «Вау! Я знайшов деталі для свого годинника! Давайте полагодимо його!», – каже Петіт.
Петтіт розкрив свій годинниковий набір, що включав багатофункціональний інструмент, пінцет, ювелірну викрутку та смужку клейкої стрічки клейкою стороною вгору, щоб переконайтеся, що вісім маленьких гвинтів на задній панелі корпусу не вилетіли.
«Я навчався в коледжі на дизельного механіка на лісозаготівельний завод, тож почуваюся комфортно з механічними та електричними речами, розбираючи їх і лагодячи. Я сам все зрозумів. У мене не було жодних інструкцій», — каже Петтіт.
To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video
Майже 20 років потому та операція з космічно відремонтованого годинника зробила революцію в процедурах НАСА. Той ремонт змінив протокол постачання космічного агентства на ранньому етапі власного життя МКС.
«На той момент, — каже Петтіт, — концепція ремонту на орбіті полягала в тому, щоб витягти «коробку», поставити нову «коробку», і ви не розбираєте «коробку». До цього моменту космічний Шаттл міг перевозити 20 тонн запасів, і ви літаєте чотирма шатлами на рік, і не було проблем із отриманням запасних частин. Отже, ваш «механізм ремонту» полягав не в тому, щоб щось розібрати, а в тому, щоб замінити ці блоки.
Блочний ремонт почав зазнавати труднощів після катастрофи шатта Колумбія в в лютому 2003 року. Флот космічних човників був зупинений на цілих два з половиною роки. Це продовжило перебування Петтіта на борту МКС з двох з половиною місяців до п’яти з половиною, перш ніж (вперше для американця) на борту капсули “Союз” Роскосмосу він повернувся додому.
«Нам довелося скоротити кількість екіпажу МКС до двох осіб, і ми ледве могли зберегти запаси їжі та води на станції, щоб підтримувати екіпаж. Це запровадило абсолютно новий режим ремонту. Коли я передав інструкції з ремонту годинника, це продемонструвало, що на орбіті ми можемо добре ремонтувати», – згадує він.
«Розбирання годинника є зразковим прикладом «тонкого ремонту». Тож працівники технічного обслуговування в NASA почали думати: «Давайте розберемо наші «коробки» та полагодимо їх на орбіті».
«Це підтвердило абсолютно новий спосіб мислення в NASA: концепція що космонавти – не недотепи; ми не просто слони в посудній шафі; ми маємо вміння виконувати якісний ремонт двигуна космічного корабля», – каже Петтіт.
За матеріалами: Wired
