Часом у пошуках чергової гри для огляду виникає бажання встановити щось з топу Playmarket-у, щось у дорогій обкладинці, розрекламоване і з претензією на блокбастер. Саме таким проектом став Cover Fire – за словами розробників, динамічний шутер, найкращий у своєму жанрі. Але чи так це насправді?
Реалістична графіка
На графіці Cover Fire явно не економили, «обгортка» у гри на вищому рівні. Освітлення й оточення реалістичне, якісне і добре пропрацьоване. Зустрічаються деякі криві моделі та мильні текстури, але в цілому, враховуючи загальну кількість об’єктів, картинка зберігає хороший баланс між продуктивністю і красою.
Дещо розчарували «клоновані» противники й одноманітна анімація дій. На тлі геймплею вони могли би бути і більш різноманітними. Також, з огляду на загальний концепт гри, не завадило б на рівні додати більше руйнованих об’єктів.
У цілому за графіку можна поставити 7 із 10.
Прокачування і кампанія
Cover Fire вміло поєднує жанр шутера з елементами РПГ. Паралельно з активною стріляниною геймеру пропонується прокачувати навички команди, відкривати нових героїв і зброю.
Прокачати скіл або отримати нову гармату можна шляхом збирання відповідних карт. Працює це так: ми проходимо рівень, отримуємо 5 слотів, з яких можна відкрити від 1 до 5 залежно від якості проходження, у кожному слоті випадає нагорода, наприклад, 2 карти для навику «барикада», сотня баксів або 1 карта для гвинтівки Драгунова. Прокачування скіла вимагає певної кількості карт, тобто для підвищення рівня тієї ж «барикади» потрібно зібрати не 2, а 15 карт, потім 30 і в тому ж дусі. Карти випадають випадково. Чим більше граємо – тим більше карт і вищі скіли.
До всього цього додається режим «скримішу» з вибором складності, «зомбі-мод» з власною кампанією і різні скриньки, з яких часом випадають дуже цінні карти.
Основна сюжетна гілка більше формальність, ніж реальне проходження. Кампанія ділиться на кілька розділів, у кожному з яких запаковано з дюжину рівнів з однотипними декораціями. У кінці розділу буде сутичка з босом, яка вимагає трохи більше напруги, ніж звичайний левел. Проходити, до речі, пропонують за 3-х персонажів: штурмовик-автоматник, гранатометник і снайпер. Вибирати, на жаль, не можна, рівні для конкретного героя передбачено в самому сюжеті.
Геймплей для казуалів
Тепер про сумне – про ігровий процесс. Власне через нього Cover Fire з «динамічного» шутера з крутою графікою перетворюється на тап-стрілялку для лінивих. Основна проблема в тому, що персонаж не може рухатися, він в автоматичному режимі переходить від укриття до укриття, щоб розстріляти нову групу ворогів. У деяких рівнях можна самостійно переходити між двома барикадами, але це швидше виняток.
Виходить, сховався за укриття, і ніхто тебе дістати не може, поки його не зруйнують (спасибі і на цьому). Залишається тільки вчасно перезаряджати магазин та не висовуватися, поки один з ботів розстрілює укриття. Боти, до речі, з найпростішим АІ, передбачувані та вкрай одноманітні. А далі тапай на супротивників, поки вони не поляжуть під шквальним вогнем.
Усе це дуже сумно. Cover Fire не вимагає від гравця майстерності, реакції і реальних навичок і, схоже, розрахований на казуальних користувачів, які звикли до жанру «три в ряд» або «я шукаю», де потрібно дуже багато тапати. Якщо додати до перерахованого вище одноманітні рівні, то після 2-го розділу – скука повна.
Любителям жанру категорично не рекомендується, ну а якщо вам просто годину-дві вбити та на красиву картинку подивитися – завантажуйте сміливо.
