П’ятниця, 22 Листопада, 2024

Проєкт СФІНКС – як у СРСР хотіли переосмислити комп’ютер

Озираючись на технології Радянського Союзу, першим спадає на думку Супутник, космічний корабель «Союз», такі літаки, як Туполєв 144, або величезні атомні підводні човни.

На думку не спадає споживча електроніка та комп’ютери, що й не дивно. Після багатообіцяючого початкового періоду, у 1950-1960-х роках, коли під керівництвом таких піонерів, як Сергій Лебедєв, СРСР розробив ряд проектів, які були інноваційними навіть за параметрами західних країн, технологічний дизайн в Росії та інших країнах СРСР і Варшавського договору, очевидно, розвалився на пасивне копіювання найпопулярніших комп’ютерів, радіоприймачів, телевізорів та іншої побутової електроніки, виробленої в західному світі, особливо в Сполучених Штатах і Німеччині.

Але всередині залізної завіси були інноваційні ідеї та проєкти, про які з політичних, культурних та мовних причин зазвичай ніхто не знав поза межами радянської імперії.

Деякі з цих проектів, хоча вони ніколи не стали реальними продуктами з багатьох причин, включаючи розпад Радянського Союзу на початку 1990-х, виражають винахідливість і креативність, які можуть чомусь нас навчити і сьогодні.

Радянський СФІНКС

Один з таких концептів, можливо, найбільш далекоглядний, отримав назву проєкт СФІНКС.

Це була футуристична система, задумана у вісімдесятих роках блискучим російським конструктором та інженером Дмитром Азріканом у відомому проектному інституті ВНІІТЕ в Санкт-Петербурзі. Цей інститут, назва якого була абревіатурою «Всесоюзний науково-дослідний інститут технічної естетики», закритий у 2013 році.

Розроблена в 1986 році система СФІНКС (знову абревіатура, на цей раз «Суперфункціональна інтегрована комунікаційна система») була не просто комп’ютером, як може здатися. Це була складна система для домашньої автоматизації, цифрових розваг, зв’язку, дистанційної роботи та навіть телемедицини.

Проект був замовлений Державною радою з науки і техніки, безпосередньо підконтрольній Радянському уряду, дослідникам ВНІІТЕ для створення «революційного комп’ютера».

Ядром системи був модульний «блок пам’яті», що складається з центрального процесора, до якого можна було підключити три трикутних модуля розширення пам’яті. Така конфігурація мала на меті дозволити різним користувачам – кожному члену сім’ї, наприклад, – використовувати різні програми одночасно, у багатозадачності.

Система була призначена для заміни всіх технологічних пристроїв у будинку: комп’ютерів, телефону, телебачення, радіо, аудіосистеми тощо. Для цього вона мала набір периферійних пристроїв:

– Великий плоский дисплей і телевізор з двома сферичними динаміками для домашніх розваг і відеоконференцій.

– Один (або більше) настільний блок, який поєднує комп’ютер, відео- та мультимедійний плеєр, з клавіатурою, 19-дюймовим монітором 15:9, двома знімними плоскими гучномовцями, бездротовими навушниками та додатковим телефоном. Такий блок не мав миші, замість неї прийшов своєрідний d-pad з чотирма трикутними кнопками напрямків.

Ручний пульт дистанційного керування з невеликим рідкокристалічним екраном, мікрофоном і динаміком, який також можна перетворити на кишеньковий комп’ютер.

Кілька футуристичних носимих пристроїв, включаючи смарт-годинник, смарт-картки та окуляри доповненої реальності.

Пристрої зв’язувалися один з одним за допомогою радіохвиль, тоді як система була підключена до решти світу через телефонну лінію.

Дизайн системи був заснований на простих геометричних формах – прямокутниках, трикутниках і сферах – і на кольоровій палітрі, яка складається з білого, жовтого, помаранчевого, синього та блакитного, ретельно розроблена для визначення різних функцій.

Такий мінімалістичний дизайн був типовим для ВНІІТЕ, який, натхненний аеропросторовим дизайном, ставив пріоритет простоти, легкості та видалення непотрібних елементів.

Планом було встановити систему СФІНКС у великій кількості російських будинків до 2000 року. Проте економічний і політичний спад Радянського Союзу, який завершився його падінням у 1991 році (після якого Дмитро Азрік покинув Росію і переїхав до Канади, де живе досі) поставив хрест на проекті. СФІНКС який залишився на стадії прототипу.

За матеріалами: inexhibit

Євген
Євген
Євген пише для TechToday з 2012 року. Інженер за освітою. Захоплюється реставрацією старих автомобілів.

Vodafone

Залишайтеся з нами

10,052Фанитак
1,445Послідовникислідувати
105Абонентипідписуватися