Здається, що віддалена передача даних стала можлива лише з появою процесорів та цифрової техніки. Але насправді люди віддалено надсилали фотографії ще задовго до винаходу перших процесорів. Процес, звісно, не був таким легким, як клікнути по іконці «поділитися» на екрані смартфона. Але саме кмітлива винахідливість інженерної думки, завдяки якій передавали графіку по дроту без жодних цифрових мікросхем, робить технологію цікавою.
Дротова передача фотографій була революційним методом надсилання зображень на великі відстані до появи цифрових технологій. На початку 20-го століття дротова передача фотографій дозволила газетам і ЗМІ швидко й ефективно обмінюватися візуальною інформацією на великі відстані.
Ця фотографія трюку літака потрапила з віддаленого місця в газету за лічені хвилини.
Вся історія дротової передачі фотографій полягає в наступному: світло лампи сканує оригінальне зображення. Біла пляма на малюнку створює сильний струм. Велика кількість струму створює багато світла на приймальній машині, а отже, сильніше оголює негатив у цій точці. Чорна пляма на зображенні не відбиває світло назад у фотоелемент. Через телефонну лінію струм не проходить. Неонова трубка залишається тьмяною, а негатив не експонується.
Приймач виконує зворотну задачу: повертає розгорнутий на рядки з точки зору світла й тіней оригінал і знову намотує його на негатив. Тепер негатив проходить звичайну процедуру: його розгортають, друкують і роблять напівтонову гравюру, яка називається вирізкою. Помістивши у форму, вона йде разом зі сторінкою, щоб зробити мат, потім форму, потім частину пресів.
До появи технології передачі дротових фотографій потрібні були дні, щоб відправити фотографію від узбережжя до узбережжя потягом і години — літаком. Тепер лише за кілька хвилин після того, як сталася новина, газети по всій країні опублікують фотографії, які розповідають історію більш наочно та повно, ніж друковане слово.
За матеріалами: thekidshouldseethis
