Супутники, безпілотні розвідувачі та інші технічні новинки залишаються на полі бою осторонь, і на перше місце там виходить захист від куль та осколків. У цьому солдатам допомагає персональний технологічний герой – бронежилет. Адже для того, щоб він зміг зупинити кулю, інженери впровадили в ньому багато нових технологічних рішень.
Історія обладунків
Вояки захищають своє тіло від ворожої зброї вже тисячі років – досить згадати металеві обладунки та кольчуги. Проте для кулі важкі та неповороткі лати є слабкою перешкодою, і тому військові почали відмовлятися від них уже в 1500 роках – з винайденням пороху та стрілецької зброї. Випущені нею кулі мали надзвичайно велику енергію, яка легко пробивала залізний лист обладунків, недосяжний для ураження мечем або списом.
Солдати рятувалися, як могли, наприклад, японці використовували бронежилети з шовку. Це давало змогу отримати міцну броню, яка не сковувала рухи порівняно із залізними латами. Наприкінці XIX сторіччя їхню ідею підхопили американці, які вивчали здатність шовку витримати потрапляння тогочасних куль.
Результати показали, що такі бронежилети можуть захистити від малопотужних пістолетів, у яких куля має початкову швидкість нижче 150 м/с. Однак у той час зброярі вже освоїли випуск гвинтівок, які випускали кулі на швидкості до 200 м/с. Це та дуже висока вартість шовку унеможливили масове виробництво подібних бронежилетів.
Проте в 60-х роках минулого століття інженери розробили надійний бронежилет, який захищав від куль та не був занадто важким та неповоротким. На відміну від традиційних листів металу, новий тип захисту використовував дуже міцні полімерні волокна, які можна було вплести в звичайну тканину. Одним із найвідоміших таких матеріалів був кевлар, який винайшов хімічний концерн DuPont. Він його створював на заміну стальним тросам у каркасі автомобільних шин.
Кевлар виявився не ідеальним рішенням, проте він був досить дешевим та легким у виробництві. А його недоліки компенсувалися кількістю шарів. Наприклад, він втрачав міцність, коли мокрішав, його мили з розчинником або він потрапляв під ультрафіолетове випромінювання, через що бронежилети робили мінімум із семи шарів.
Для перевірок знадобилося багато років, і в 1976 році кевлар отримав офіційне схвалення як матеріал для надійних та легких бронежилетів.
Як працює бронежилет
Фактично бронежилет – це «чохол», зроблений зі спеціального матеріалу, в якому знаходяться бронепластини. У сучасних виробах використовуються тісно переплетені волокна кевлару та інших надміцних полімерів, що ловлять кулю, ніби в павутину. При цьому вони розтягуються та поглинають енергію кулі, яка деформується при зіткненні. Однак слід розуміти дві речі. По-перше, одна лише тканина не здатна зупинити кулю з автоматичної зброї. По-друге, навіть якщо куля застрягне в кевларових волокнах, то її енергія розсіюється при ударі об людину, що призведе до пошкодження внутрішніх органів та кровотечі.
Тому основним засобом захисту є бронепластини, котрі вставляються в бронежилет і виготовлені зі сталі або кераміки. Перша дешевша, проте важча, а друга – дорога, зате має більшу міцність. У ролі кераміки часто використовується матеріал алюмін (хімічна формула Al2O3). З нього також роблять, наприклад, сапфірове скло, яке, за чутками, будуть використовувати для захисту дисплея в iPhone.
У більшості бронежилетів використовується щонайменше дві пластини – одна спереду, інша зі спини. Розмір пластин становить 30х25 см (найбільш популярний розмір бронепластин, що використовуються в бронежилетах українського виробництва). Пластини закривають не весь корпус, а тільки життєво важливі органи людини.
У більш професійних модифікаціях додатково використовують бокові пластини або спеціальні «гнучкі пакети» для захисту від осколків.
Загалом бронежилети поділяються на 6 класів захисту (згідно з українською класифікацією): від холодної зброї та пістолетів типу Макаров (1 клас), від пістолетів типу ТТ і мисливських рушниць (2 клас), далі поділ іде залежно від типу боєприпасів для автоматів Калашникова та снайперської гвинтівки Драгунова (СВД) (3, 4, 5 та 6 клас). Вага бронежилета залежить від матеріалів, з яких він виготовлений, та кількості бронепластин. Приблизна вага бронежилета 2-3 класу захисту становить 5 кг. Вага бронежилета 4-6 класу – 8-12 кг.
Скільки коштують
Бронежилет 3-го класу захисту з двома пластинами, зшитий з простої тканини (не кевлар), коштує близько двох тисяч гривень. Бронежилет 4-го класу коштує від 5 тис. гривень. В Україні основним виробником бронежилетів є підприємство «Темп 3000», але зараз воно перевантажене замовленнями від армії. На час написання матеріалу замовлення приймала компанія «Бронедвері». Більше про те, де можна купити засоби захисту, ви можете дізнатися тут.
