Сьогодні машини є утилітарними засобами для вирішення поточних завдань, однак уже за декілька років це може змінитися, вважає Хезер Найт. Вона захищає докторську дисертацію в Університеті Карнегі-Меллона і нещодавно опублікувала наукову статтю «Як люди реагують на роботів». На її думку, взаємовідносини роботів та людей кардинально зміняться, і вони стануть найкращими друзями.
Опублікована науковцем робота фокусується на соціальній робототехніці – як люди та роботи взаємодіють сьогодні та в майбутньому. Свої ідеї вона перевіряє на практиці разом зі спеціалістами лабораторії Marilyn Monrobot, які допомагають їй будувати механізми із соціальними рисами. Ці машини беруть участь в організованих Найт фестивалю фільмів про роботів Robotics Film Festival та кабаре з кіборгами Cyborg Cabaret. У них механізми працюють акторами.
Соціальні машини
«Роботи не потребують очей, рук або ніг, щоб ми ставились до них, як до соціальних суб’єктів. Виявляється, що ми швидко та інстинктивно оцінюємо вміння машин та особистостей, мабуть, через те, що механізми мають звичні нам частини тіла, – каже Найт. – Соціальність є нашим природним інтерфейсом спілкування одне з одним та іншими живими істотами. Через це ми швидко відрізняємо об’єкти від суб’єктів. Оскільки ми є соціальними створіннями, наша поведінка часто наділяє рухомі машини людськими якостями».
На думку Найт, роботу не обов’язково повністю копіювати зовнішній вигляд людини, щоб стати повноцінним учасником соціального процесу. Більш того, за її словами, машина може взагалі не мати аналогів частин людського тіла, наприклад, відеокамери на місці очей. Усе, що їм потрібно, – аби користувачі сприймали їх як суб’єкт для розмов та взаємодії – можливість рухатись та певний рівень соціальності.
«Чи буде людям комфортно заходити на борт літака-робота, навіть знаючи, що автоматизовані засоби мають кращу статистику безпеки польотів, ніж під керівництвом пілотів? Розгніває чи порадує пацієнта медичний пристрій, який веде невимушені бесіди та робить операції?», – таким питаннями задається Найт.
Вона вважає, що повністю розкрити свої можливості технологіям заважає людський страх, і соціальність допоможе її подолати. За її прогнозами, це навіть може стати поштовхом до повністю автоматизованого світу, в якому мандрівки та транспорт керуються роботами. Потрібно лише, щоб люди почувалися безпечно, коли шофером автобуса чи машиністом потяга є комп’ютер. Ми повинні навчатися їм довіряти, вважає вона.
Роботи як домашні тваринки
Уже сьогодні є випадки, коли роботів сприймають як близького друга або домашню тварину. Наприклад, пише в статті Найт, компанія iRobot – виробник бойових машин для розмінування під назвою Packbot – часто отримує посилки від військових. У них знаходяться посічені шрапнеллю уламки роботів та записки з проханням його полагодити.
«Коли солдатам пропонують просто дати нову машину, вони від цього відмовляються та хочуть саме того, що в них був, – пише Найт. – Вони це мотивують спільним досвідом, який вони пройшли разом з машиною. Це створює свого роду зв’язок, і люди не хочуть, щоб їхні машини «гинули». Деякі солдати настільки звикають до ввіреного їм механізму, що вони вважають такого робота членом своєї команди.
Моральна дилема
Оскільки роботи сьогодні сприймаються переважно як машини, у людській моралі немає негативного ставлення до їхнього пошкодження. Проте це може змінитися, стверджує спеціаліст з етики Університету Карнегі-Меллона Джон Хукер. Коли ми почнемо сприймати роботів як учасників соціального процесу та окрему соціальну одиницю, їхнє пошкодження буде викликати негативні емоції. Навіть незважаючи на те, що «вбити» робота зовсім не означає дійсно забрати його життя.
«Зворотною стороною поглиблення людських взаємовідносин з машинами є необхідність захистити користувачів від повної відмови спілкування з іншими споживачами та їхню заміну машинами, – пише Найт у своїй статті. – Згадайте, наприклад, про те, як відеоігри стали для деяких можливістю не спілкуватися з людьми».
Науковець попереджує, що у світі соціальних роботів люди можуть забути, як говорити одне з одним. При цьому машини не можуть замінити «живу розмову», оскільки закладені в них алгоритми інтелекту та соціальності значно спрощені порівняно з іншими людьми.
Якщо підійти до цього питання з осторогою, тоді можна отримати вигоди, оскільки технології можуть сприяти людським контактам. Наприклад, соціальні роботи можуть спростити хворим на аутизм спілкування з іншими. Машини будуть показувати правильні емоційні реакції, і пацієнтам буде легше влитися в колектив.
За матеріалами: Business Insider
Фото: The Verge, Business Insider, Wikipedia