Атака терористів у Парижі сколихнула увесь світ, але зловмисників досить швидко знайшли – уже за два дні вони відправились за ґрати. Таку ефективність роботи поліції забезпечив один мобільний телефон, який знайшли після нападу. Як він допоміг правоохоронцям – читайте далі.
Мережа знає
Кожен мобільний апарат має унікальний ідентифікаційний код IMEI, і на додаток до нього SIM-картки також мають власний номер IMSI. Маючи ці два числа, можна дізнатися, на чиє ім’я зареєстрований номер (за кордоном зв’язок надається за паспортом), переглянути зроблені з цього номера дзвінки та повідомлення.
Мобільний телефон також є активним маячком, який видає місцеположення користувачів. Адже він постійно на зв’язку з якоюсь базовою станцією оператора, координати яких відомі.
При переміщенні мобільник перемикається з однієї базової станції на іншу, відправляючи відповідні запити. Усі базові станції з’єднані між собою та керуються єдиним контролером, який і записує інформацію про переміщення в журналах роботи.
Це означає, що мобільна мережа завжди знає приблизне місцеположення мобільного телефону, а разом з тим – і його користувача. Точність може бути до 30 кілометрів – саме такий радіус покриття базової станції GSM. Але в містах через будівлі та велику кількість абонентів базові станції розміщені дуже щільно – їхня зона роботи зменшується до одного кілометра чи навіть сотень метрів.
Якщо поєднати інформацію про переміщення мобільного телефону з даними поліцейського розслідування, можна швидко звузити коло підозрюваних та регіон їхнього пошуку. Якщо зловмисники пересилали дані через Wi-Fi, це зробить їхній пошук ще швидшим, адже IP-адреси дротового підключення призначаються конкретним квартирам.
Вміст накопичувача
Окрім даних про переміщення залишений мобільник також поділиться з поліцією інформацією зі своєї флеш-пам’яті. У ній можуть міститися, наприклад, відомості про напад, плани на майбутнє тощо.
Записи журналу викликів розкажуть, хто є подільниками, і як часто з ними зв’язувалися. Разом з інформацією про переміщення поліція може точніше дізнатися, хто був учасником та яку роль виконував. Знаючи імена, можна також «пробити» їх по соціальних медіа, наприклад, Facebook, Twitter, Foursquare.
Усе це допоможе поліції визначити логістичні маршрути, фінансові потоки та знайти нових інформаторів. Не допоможе навіть зміна номеру, адже його видасть комунікація з іншими учасниками.
