Комп’ютери, планшети, смартфони, платіжні термінали – усі ці та інші гаджети для введення інформації вимагають натискувати готові кнопки, обираючи потрібну серед інших. Це зручно, швидко та полегшує подальше читання, проте науковці кажуть, що дітлахів варто вчити писати від руки навіть сьогодні, в еру друкованих літер.
У багатьох країнах через повсюдну наявність електронних гаджетів вводяться нові стандарти освіти, які дозволяють менше часу приділяти вправам з ручкою та більше тренуватися з клавіатурою. Наприклад, у США останній штат відмовився від обов’язкового вивчення рукописного письма ще у 2011 році, а вперше така ідея в американських вчителів з’явилася ще в середині минулого десятиліття.
Однак психологи та вчені з нейрології кажуть, що сьогодні ще занадто рано забувати про письмо від руки. Нові дослідження стверджують, що вміння каліграфічно виводити літери на папері тісно пов’язане з кращою здатністю до навчання. Коли діти пишуть, вони також вчаться швидше читати, а також розвивають здібності до генерації ідей та запам’ятовування інформації.
«Коли ми пишемо, автоматично активується унікальний ланцюг нейронів, – каже Станіслас Деаєн. Він працює психологом у Коледжі Франції в Парижі. – Підкірка розпізнає написаний символ, вона ніби симулює його в голові. При цьому активація цього ланцюга також сприяє іншим здатностям людини, про які ми не здогадувались. Навчання стає легшим».
Писати варто від руки – кажуть дослідження
Проведене у 2012 році науковцем Університету Індіани Каріною Джеймс дослідження підтверджує слова вченого. Дітлахам, які ще не вміли читати та писати, показували літеру або якусь форму на картці та прохали їх її відтворити. Для цього малечі давали три способи: обвести контур на папері з сіткою, намалювати його на чистому аркуші або надрукувати символ на комп’ютері. Після тесту дітлахів розміщували у магнітно-резонансному сканері для зчитування роботи їхнього мозку та повторно показували їм ті ж самі зображення.
Дослідники встановили, що ручне повторення форми літери або фігури мало великий вплив на активність нейронів. Коли малеча малювала на папері від руки, в її голові активувались три зони. Вони також працюють, коли дорослий пише або читає: це ліва веретеноподібна звивина, нижня лобова звивина та задня тім’яна кора.
При цьому ті діти, які друкували запропоновані їм знаки на клавіатурі комп’ютера, не показували подібних ефектів. Активація цих трьох зон у їхній голові при повторному показі карток була значно слабшою.
Доктор Джеймс пояснює таку різницю тим, що при рукописному письмі мозок людини повинен працювати активніше. Йому необхідно спланувати майбутню форму на папері та керувати м’язами так, щоб можна було вести рукою навіть без спостереження за лінією. При цьому форма літер постійно змінюється, що вимагає додаткової активності нейронів.
Саме ця варіативність, за словами фахівця, змушує мозок розвиватися, що втілюється як поліпшення пам’яті, моторних навичок та загального підвищення здатності до навчання. Нейрони повинні розуміти, що кожна різна варіація символа «а» – це одна і та сама літера. «Коли дитина пише некаліграфічну літеру, – говорить Джеймс, – це може допомогти їй навчитися. Це одне з перших свідчень того, що мозок змінюється під час практики».
Ще одне дослідження доктора Джеймс поглиблює розуміння того, що дітям необхідно працювати руками для свого успішного розвитку. У ньому дослідниця порівнювала активність мозку у дітей, які власноруч писали літери з тими, хто лише спостерігав, як це робили інші. Вона зазначає, що лише реальна праця здатна створити нові ланцюги нейронів у мозку, які у зрілому віці полегшують навчання та працю.
Те, що рукописне письмо поліпшує не лише розпізнавання літер, підтверджують також інші наукові роботи. Їх проводила психолог Вірджинія Бернінгер з Університету Вашингтона, яка досліджувала дітей віком від двох до п’яти років. Вона показала, що друк літер на клавіатурі та каліграфічне письмо активують різні шаблони нейронної активності, що призводить до різниці у навичках малечі.
Коли дітлахи пишуть текст руками, вони стабільно швидше генерують слова, а також виражають більше нових ідей порівняно з тими, хто компонує тексти на клавіатурі. А сканування мозкової активності у малюків старшого віку показало, що у звичних до ручного письма більше активувались нейрони пам’яті.
Письмо – ліки для хвороб
Проте рукописне введення інформації на папері здатне тренувати не лише пам’ять та ліпшу здатність до навчання, стверджує Бернінгер. Вона вважає, що письмо ручкою розвиває самоконтроль, а інші навіть кажуть, що це може бути методом для подолання дислексії – синдрому, при якому дитина не може освоїти читання, хоча в іншому може добре вчитися. Воно ж може бути рішенням і для дисграфії у тих, в кого вона з’явилася пізніше. Відсутність вміння писати ручкою на папері – це не явище сучасної епохи друку. Це синдром, який може виникати, наприклад, після травми голови та веде до втрати навичок контролю рук, необхідних для письма. При цьому можуть спостерігатися різноманітні, іноді кумедні наслідки, наприклад, людина може забути як писати друковані літери, проте чудово вправлятися з каліграфічним письмом.
Сьогодні не всі експерти переконані, що рукописне письмо необхідне дітям, школярам та студентам. Однак йєльський психолог Пол Блум каже, що ці нові дослідження вимагають дискусії в науковій спільноті.
«Коли ви пишете від руки, уже це змушує вас ретельно фокусуватися на матеріалі для вирішення того, що варто занотувати, – каже він. – Можливо, це навіть допомагає ліпше мислити».
За матеріалами: NY Times
