Для багатьох найскладніше в новому смартфоні – це пошук відповідної моделі та магазину, де її купити. Але при оплаті свого новенького телефона з Android я не підозрював, що це не кінець, а лише початок довгої боротьби із сучасними ринковими тенденціями, недоліками програмування та дизайну, а також відвертим заводським браком.
Спершу все виглядало не так страшно, а навіть дуже пристойно: новенький телефон Fly 442 Miracle 2 Quad дуже сподобався своїми розмірами в 4 дюйми, зручним корпусом із матового пластику та чотирма потужними ядрами. Він замінив HTC Mozart на базі Windows Phone, необхідність полишити який стала зрозумілою остаточно після того, як Microsoft відмовилася оновлювати програми для своєї ж системи.
Проте згодом усі радощі від придбаної новинки розбилися об приховані підводні камені. Деякі з них вдалося виправити або хоча б мінімізувати. А інші – довелося полишити та змиритися.
Боротьба з виробником
У придбаному Fly стояла хоча і не найсвіжіша, але досить актуальна версія системи Android 4.1.2. Проте її реалізація виявилася настільки поганою, що спільнота власників цього телефона прохала у компанії Fly вихідні коди ОС для переробки власноруч:
Причиною цього стало те, що підтримка Fly не хотіла визнавати суттєві проблеми в цього мобільника та випускати оновлення:
Головним було те, що встановлена в ньому прошивка версії SW28 не вважала за потрібне заощаджувати акумулятор. Тому кожного разу при активації дисплея всі чотири ядра процесора виходили з режиму сну на свою максимальну частоту. Встановлений у Fly 442 Quad 2 чіп Qualcomm MSM8225Q також працює на старій повільній архітектурі Cortex A5 та виготовлявся за технологією 45 нанометрів, і тому споживає багато енергії. Батарея розряджалася буквально на очах, навіть якщо телефон просто лежав із увімкненим екраном. За 20 хвилин він міг «з’їсти» до 40% заряду, а у деяких користувачів через перегрів навіть прогорів екран.
Різноманітні програми для керування частотами процесору не допомагали: система їх ігнорувала та виставляла стандартні 1,2 ГГц. Частково рятував лише режим енергозбереження, в якому утиліти примусово переводили процесор на мінімальну частоту у 245 МГц. Але її було недостатньо навіть для відтворення музики, а коли при цьому на телефон надходив вхідний дзвінок, то на активацію дисплея можна було чекати кілька хвилин.
Десь через рік після випуску цього мобільника під натиском обурених користувачів у Fly ситуацію все ж виправили, встановивши у прошивці SW29 правильні налаштування частот. Однак до того часу я вже «вбив» свою батарею таким жорстким режимом використання. І без того слабкий для такого процесора акумулятор у 1500 мАг тримав лише 2 години в режимі веб-серфінгу з мінімальною підсвіткою.
Батарея розміру «монстр»
Батарея телефона – це його головне слабке місце. Власне, це було зрозуміло ще з оглядів, але я не підозрював, що ситуація виявиться настільки жахливою.
У моєму апараті батарея роздулася вже за чотири місяці після покупки. Я запитав у підтримки Fly, чи підлягає такий акумулятор заміні. У відповідь спеціалісти компанії направили мене до сервісного центру. Але єдиний надійний випадок гарантії для акумулятора – це якщо він взагалі не працює. Мій під такі умови не підпадав, адже його лише злегка роздуло. Підозрюю, що останнє – також результат жадоби виробника чи виробничого браку. Адже він заряджався до надвисоких 4,36 вольт замість 4,2 вольта. Це давало кілька зайвих секунд роботи, але «вбивало» батарею надзвичайно швидко.
Доводилося користуватися «напівживим» акумулятором, а щоб не залишитися без зв’язку – купити зовнішній павербанк на 4400 мАг. Користуватися ним було незручно – телефон мав лежати на столі чи в руках. А десь через 7 місяців після покупки телефона внутрішній акумулятор майже повністю «вмер», і потрібно було думати про його заміну.
Купувати за 250 грн ще один фірмовий акумулятор Fly на 1500 мАг було зовсім не вигідно. За такі ж гроші можна було купити батарею від Samsung Galaxy S3, яка мала схожі розміри, але ємність у 2000 мАг. Залишалося лише переставити плату контролера з одного акумулятора на інший.
Проте, знаючи «апетити» процесора, додаткові 500 мАг не змогли б значно поліпшити автономність. Око впало на павербанк – чому б не скористатися його акумулятором? Тим паче, що роздутий акумулятор Fly розламав у двох місцях задню кришку телефона. Тому я просто під’єднав один до іншого напряму. Вийшло не естетично:
Але збірка виявилася дуже практичною – досить лише порівняти графіки розряду нового рідного акумулятора та спорудженого «монстра». А цей безлад в майбутньому можна прикрити створеною на 3D-принтері кришкою, щоб виглядало наче заводське рішення.
Не вгадаєш, що перевіряти при покупці
У мого мобільника виявився ще один малопомітний, але дуже набридливий недолік – контакти роз’єму гарнітури слабо торкалися штекера навушників. Проявлявся він лише на ходу, коли, наприклад, у кишені штекер впирався у тканину. Тоді зникав контакт, і музика починала звучати, наче з відра. Через частку секунди, коли від ходи телефон переміщувався, контакт відновлювався, і музика починала звучати нормально.
З цим недоліком нормально слухати музику можна було лише тоді, коли телефон лежав непорушно на столі. Звертатися до сервісного центру не було сенсу – майстер просто не помітив би цього плаваючого дефекту. Довелося брати до рук паяльника та виправляти його самостійно, підклавши під горезвісний контакт трішки пластику (щоб він не відхилявся) та додавши зверху металу для надійного дотику:
Рішення вийшло надійним, але не вічним – від щоденного використання навушників метал стирається, і доводиться замінювати його новим. Вистачає його на 2-3 місяці залежно від інтенсивності прослуховування музики.
Удосконалюємо Android
Зі встановленого в телефоні Android вдалося зробити майже ідеальну систему завдяки рут-доступу та багатому вибору програм. Правда, довелося попрацювати над операційкою та проводити цілі розслідування.
Наприклад, телефон майже ніколи не «засипав» – замість заощадливого режиму з відключеними блоками процесор постійно працював на мінімальній частоті у 245 МГц. Стандартне видалення додатка «Сервіси Google Play» не допомагало – у системі був ще якийсь «ненажера».
Щоб спіймати його, я встановив додатки CPU Spy, Wakelock Detector та «Менеджер автозавантаження». Вони показали, що будили процесор служби Google Services Framework, які я просто вимкнув. А утиліта Ampify дозволила «розібратися» з іншими сервісами Android. Тепер мій телефон на Android 4.1.2 «спить» майже ідеально – схожий результат має найсвіжіша Android M, над енергоспоживанням якої Google суттєво попрацювала.
Коли я розібрався із надмірним енергоспоживанням системи, можна було зайнятися її зовнішнім виглядом та безпекою. У цьому допоміг фреймворк XPosed та його модулі GravityBox, Cool Tool та XPrivacy. Окрім цього, дуже хотілося бачити відсотки заряду батареї поряд із годинником, тому довелося встановити патч OGBattery Mod. З ним можна обирати стиль відображення:
Модуль GravityBox виправив багато невидимих, але важливих системних особливостей. Завдяки ньому, наприклад, тепер можна перемикати треки в плеєрі клавішами гучності – зайвий раз телефон можна не діставати з кишені. А в переповненому транспорті це буває взагалі неможливо (користувачі без рут-доступу можуть скористатися Pocket Skip Track). GravityBox додав стрічку завантаження та інсталяції – тепер я завжди знаю, скільки залишилося чекати встановлення тієї чи іншої програми. З ним стрічка регулятора гучності не висить по 3 секунди на екрані, а зникає майже одразу після натиснення за 0,5 сек. GravityBox також додав кнопку закриття всіх запущених програм та вібрацію при дзвінку і після його завершення.
З XPrivacy я тепер можу не хвилюватися про свою безпеку – цей модуль керує дозволами для додатків. Тепер лише я вирішую, які дані про мене передаються на віддалені сервери, до яких розділів системи мають доступ додатки тощо. Адже навіть ліхтарик чомусь конче хоче знати мої координати:
Завершальним штрихом став модуль Cool Tool, який додав угорі екрана індикатори частоти процесора, температури телефона та швидкість завантаження трафіку. З ним я знаю, наприклад, що це мобільний інтернет завис, а не чергова інтернет-сторінка виявилася занадто «важкою» для українського EDGE. І не потрібно чекати кілька хвилин, поки браузер скаже, що не може з’єднатися із веб-сервером.
Неповна перемога
Повністю перемогти свій телефон я так і не зміг, не допомогли навіть модифіковані прошивки, які мали власні суттєві проблеми. Головним недоліком, до якого довелося звикнути, – це необхідність після перезавантаження телефона вручну вимикати одну із двох SIM-карток. Якщо цього не зробити, то вона може раптово «відвалитися», залишивши без зв’язку. На фоні цього відсутність назв для SIM-карток у програмі дзвінків виглядає дріб’язком.
Але в цілому я телефоном задоволений, враховуючи його ціну, яка була досить привабливою навіть після стрімкого падіння гривні восени минулого року. Апарат працює стабільно, гарний помічник у дорозі завдяки швидкому GPS та має пристойну камеру з якісним IPS-екраном. Хоча іноді міркую, що, може, ліпше було додати кілька сотень гривень?
Євген Барилюк
:)))
Женя, ти монстр ) Читав і плакав.
))