Технології штучного інтелекту та обсяги залишеної людьми про себе інформації досягли того рівня, що можна втілити давнішню ідею – створювати віртуального клона особистості. Microsoft нещодавно отримала патент на таку технологію і планує використовувати її в рекламних цілях. Але подібні технології дозволяють більше – з ними можна влаштувати чат з потойбічним світом. Принаймні, так здаватиметься користувачеві, який спілкуватиметься з дорогою йому померлою людиною.
Програміст Евгенія Куюда в 2015 році втратила близького друга Романа Мазуренко, якому було ледь за 30 і який був відомою фігурою серед місцевих підприємців та митців. Куюда спілкувалася з Мазуренко починаючи з 2008 року і за цей час накопичився великий масив текстових повідомлень. Вони були написані Мазуренко, а тому несли характерні для нього особливості мовлення – легку дизлексію та використання своєрідних фраз.
Куюда вирішила віртуально оживити свого померлого друга, створивши месенджер «Лука». Ідею вона запозичила в одній із серій «Чорного дзеркала», в якій головна героїня після смерті свого коханого встановила месенджер для продовження комунікації з ним.
Жінка попрохала друзів та родичів переслати їй усі тексти, які писав Мазуренко. З такою інформацією та заручившись допомогою кількох друзів-програмістів вона створила бота, який імітував розмову з Мазуренко.
Куюда також створила іншого чат-бота під назвою «Репліка» (Replika), який би полегшив створення цифрових аватарів. Цей чат-бот виявився чимось середнім між щоденником та персональним асистентом і регулярно давав користувачеві різні питання, з часом все більше імітуючи його особистість. Аудиторія Replika перевищує 2,5 млн юзерів.
Нині Куюда працює над розвитком емоційності чат-бота, щоб він був ще більше схожим на віртуального друга, якому користувачі зможуть довіряти. Для цього використовується технологія глибокого машинного навчання під назвою послідовність до послідовності, яка вчить програму розмовляти як людина, аналізуючи масиви написаних нею текстів.
«Лука» та «Репліка» не єдині спроби реалізації віртуального безсмертя. Американський журналіст Джеймс Влахос в 2017 році створив «Батькобота». Батько Влахоса в 2016 році захворів на рак легенів і його син почав записувати всі розмови з ним.
Спершу планувалося видати книгу на основі цих розмов, але після 12 сесій по півтори години загальним обсягом 91970 слів виявилося достатньо, щоб «згодувати» їх програмі PullString. Влахосу вдалося створити чат-бота для смартфона, який симулює спілкування з його батьком.
Влахос каже, що регулярно користується створеним «Батькоботом» для пом’якшення відчуття втрати. Також його син іноді пише послання віртуальному привиду померлого дідуся.
Створені Влахосом та Куюдою чат-боти є спробою реалізувати ідею того, що можна продовжити спілкуватися з дорогою людиною коли її вже немає на цьому світі, пом’якшуючи біль втрати.
Футуролог Мартіна Ротблатт в своїй книзі «Віртуально людина» пише, що нові форми штучного інтелекту дають нам надію на продовження відносин з людьми, коли ці відносини об’єктивно завершилися. Алгоритми дозволяють нам спілкуватися з віртуальною копією людини, розповідати їй про свої надії та мрії, ділитися радощами та сумуванням. Ми самі бажаємо, щоб двері в світ померлих залишалися відкритими і цифрові технології дозволяють це.
За матеріалами: MIT Press Reader
