Флагман у мініатюрі

Багато виробників смартфонів та планшетів разом зі своїми топовими моделями випускають і їхні міні-варіанти. Вони мають компактніші розміри, скромніші характеристики, але при цьому і коштують дешевше. Одним з таких пристроїв є HTC One mini 2 (в магазинах від 8000 грн), яким я користувався протягом тижня. Про особливості цього смартфона розповім далі.

Технічні характеристики цього пристрою такі:

Операційна система: Android 4.2.2 з фірмовою оболонкою Sense 5
Дисплей: 4,5″ IPS 1280 х 720, 326 PPI
Процесор: Qualcomm Snapdragon 400 (1.4 ГГц), 2 ядра
Оперативна пам’ять: 1 Гб
Флеш-пам’ять: 16 Гб + microSD
Камери: основна – 13 Мп, спалах, автофокус; фронтальна – 5 Мп
Комунікації: GSM, 3G/3.5G WCDMA/HSPA+, 4G LTE Wi-Fi 802.11 a/b/g/n/, Bluetooth 4.0, DLNA
Батарея: 1800 мА/г
Габарити: 137 x 65 x 10,6 мм
Вага: 137 г
SIM-картки: 1 nanoSim

Дизайн та зручність користування

Конструкція пристрою зручна. Його діагональ – 4,5 дюйми. Це дозволяє спокійно користуватися ним однією рукою. Лише до верхнього лівого кута, тримаючи його правою рукою (і до верхнього правого, тримаючи лівою), дотягуватись великим пальцем важкувато. Потрібно це в основному при веб-серфінгу, але тоді доцільніше тримати апарат горизонтально. Корпус приємний на дотик, гарно лежить у руці та добре вміщується в кишеню. Ще він дуже тонкий. У мене навіть був кумедний випадок, коли телефон завалився між подушками дивану, і я його довго не міг знайти.

Пристрій має незнімну задню кришку. Sim-картка (тут використовується формат nanoSIM) вставляється у відповідний слот на лівому ребрі, а картка пам’яті – у такий же на правому. Щоб дістати, їх потрібен тонкий металевий прутик. Я для цього використовував звичайну канцелярську скріпку.

Також на правому ребрі знаходиться подвоєна клавіша регулювання звуку. Кнопка живлення розташувалася на верхньому ребрі. Поруч з нею – 3,5-міліметровий вихід для гарнітури.

На нижньому ребрі знаходиться порт micro USB. Динаміки розташовані спереду на передній панелі – один над екраном, другий під ним. Зверху спереду також традиційно розмістилась фронтальна камера та датчики освітленості.

Дисплей

Як я вже казав вище, діагональ екрана HTC One mini 2 складає 4,5 дюйми. Але тут є один нюанс. Його невеличку частину «відкушує» панель з трьома кнопками керування. Розробники чомусь не захотіли розмістити їх за межами екрана (там, де знаходиться логотип HTC; останній можна було б перенести наверх, або навіть замінити ним сенсорну кнопку згортання). Тож корисної площі у вас буде трохи менше, ніж заявлено розробником. На практиці це не грає суттєвої ролі.

Екран має середню яскравість. На сонці кольори досить бліді та невиразні, але варто знайти тінь, як ситуація значно покращується. У приміщенні ж до яскравості і чіткості картинки взагалі ніяких питань. Через велику щільність пікселів картинка виглядає досить якісно. Навіть незважаючи на те, що до Full HD дисплей не дотягує. Наприклад, перегляд роликів з YouTube залишив вельми приємні враження, як і робота з екраном загалом.

Інтерфейс

ОС Android на цьому пристрої традиційно для багатьох виробників дещо модифікована фірмовою оболонкою. Тут вона називається Sense 5. Нічого революційного в ній нема, хоча на деякі фішки варто звернути увагу. Так, один з робочих столів називається BlinkFeed. Там можна читати новини зі стрічок соціальних мереж, синхронізувати файли з комп’ютером та користуватись деякими іншими інструментами. Корисність цього сервісу досить сумнівна. Усе це можна робити більш зручними інструментами та способами.

Ще одна не зовсім однозначна функція називається Zoe. Вона дозволяє комбінувати ділянки різних фотографій в єдине зображення. Ідея гарна, проте реалізована доволі незрозуміло. Особливого бажання нею користуватись не виникло.

Панель керування також має свої особливості. Її елементи розміщені плиткою, що розгортається на повний екран при натисканні відповідної кнопки на спливаючій панелі.

Загалом же разом з BlinkFeed за замовчуванням доступні три робочі столи. Причому один з них зовсім порожній – у HTC вирішили не перевантажувати їх різноманітними елементами та ярликами.

Звук

А от комплекс BoomSound – це явний плюс апарата. Це набір апаратних та програмних функцій та засобів для покращення звуку. Головними ж тут є два дуже якісні фронтальні динаміки. Їхнє звучання чисте та потужне, на виході ми отримуємо гарний звук без викривлень та шумів. Стосується це і відео YouTube, і прослуховування музики, і спілкування.

Продуктивність

Залізо пристрою має середню потужність. Його цілком вистачає для повсякденного користування. Тільки 3D-ігри на середніх та високих налаштуваннях працюють з великими лагами. У тесті AnTuTu цей апарат набирає 18,5 тисяч балів. За продуктивністю один з його найближчих конкурентів – ASUS Zenfone 5.

Камери

Пристрій має дві гарні камери. Основна має 13 Мп та функцію автофокусування. Знімки виходять дуже чіткими, а сфокусуватися можна і на доволі близькій відстані в 5-8 см. Ось деякі фотографії, зроблені за допомогою смартфона:

Ось так знімає фронтальна камера за гарного освітлення:

А ось так за не дуже гарного:

Автономність

Ємність батареї смартфона – 1800 мА/г. Її вистачає на день активного користування і на два дні в не дуже інтенсивному режимі. На цьому апараті під активним користуванням я маю на увазі інтернет (2G та Wi-Fi) та перегляд роликів з YouTube.

Зрештою

Тиждень зі смартфоном HTC One mini 2 був для мене приємним. За цей час я не виявив в ньому явних незручностей, з ним не було ніяких проблем (окрім того, що він через свою малу товщину провалився в диван). Користуватись ним зручно, він має якісний екран (хоч і не Full HD) і чудовий звук. Не сподобалося лише те, що довелося обрізати Sim-картку до nanoSIM. Але це вже деталі. Якщо ви оберете цей смартфон, то картка в ньому пропишеться надовго, тож і проблем з дещо нестандартним форматом не буде.

Автор Владислав Миронович