Ви, напевно, навіть не зможете дочитати до кінця цю статтю, адже всі знають, що тривалість уваги сучасної людини скорочується. За даними різних досліджень, концентрація нашої уваги скоротилася з 12 секунд у 2000 році до 8 секунд зараз, тобто стала меншою, ніж у середньостатистичної акваріумної рибки, яка в змозі підтримувати свою увагу протягом 9 секунд. І це ж природно. Чи ні?
Сьогодні через соцмережі, смартфони і гіпертекстові посилання, що вторгаються саме в той момент, як ви читаєте, важко сконцентруватися на чомусь одному. Про це писали та пишуть відомі видання світу, серед яких – журнал Time, газети Telegraph, Guardian, USA Today, New York Times, National Post. Про це також написано в посібнику для бізнес-менеджерів Brief.
Але якщо ви звернете увагу на те, звідки надходять ці цифри, картина виявляється не такою простою. Усі ці твердження засновані на звіті 2015 року від групи, яка вивчала споживчі переваги для канадського відділення компанії Microsoft. Свої дані дослідники отримали від опитування 2000 канадців і дослідження активності головного мозку в 112 осіб під час їхньої активності.
Ті цифри, які всі видання потім підхопили – про скорочення стійкості уваги, – насправді не отримали під час дослідження Microsoft. Вони дійсно вперше з’явилися в цьому звіті, але дані взяли з іншого джерела – Statistic Brain. Цей ресурс також наводить джерела всіх своїх цифр, однак ці джерела досить туманні.
Репортери BBC спробували перевірити вказані Statistic Brain джерела. Вони зв’язалися з Національним центром з біотехнологічної інформації у Національній бібліотеці США з медицини, а також з Associated Press. У цих установах ніхто не зміг надати жодного свідоцтва проведених досліджень, які б підтверджували зазначені цифри. Спроби зв’язатися із самим сайтом Statistic Brain теж ні до чого не привели.
Тож чи справді увага гірша, ніж у золотої рибки?
Професор Бріггс давно вивчає те, як виконання кількох справ відразу впливає на концентрацію уваги – наприклад, коли людина за кермом користується мобільним телефоном «Я зовсім так не думаю, – сказала Джемма Бріггс, доктор психологічних наук, яка викладає в британському Відкритому університеті. – Просто тому, що я не думаю, що психологи або люди, які цікавляться цією проблемою, будуть намагатися заміряти і підраховувати це ось таким способом».
Джемма вивчає увагу у водіїв і очевидців злочину і каже, що шукати середньостатистичну величину «стійкості уваги» безглуздо. «Усе залежить від того, чим ви займаєтеся. Те, наскільки ми концентруємо увагу на виконанні завдання, варіюється від того, що вимагає від нас це завдання, – говорить вона. – Те, як ми розподіляємо свою увагу на різні завдання, дуже багато в чому залежить від того, що кожна людина привносить у цю конкретну ситуацію».
«У нас є безліч різної інформації з приводу того, що зазвичай трапляється в кожній конкретній ситуації, що ми можемо очікувати від неї. І ось ці наші очікування і те, що ми відчуваємо, – усе це безпосередньо формує наше сприйняття ситуації і те, як ми оцінюємо одержувану інформацію в кожен конкретний момент», – говорить експерт.
А як же скорочення мультимедійних матеріалів?
Ви самі можете спостерігати, що тривалість кадрів у роликах та фільмах з року в рік скорочується. Чи не є це свідоцтвом зменшення нашої уваги? Учений, який досліджував це явище, каже, що це лише показує, що кінорежисери стали більш мистецьки маніпулювати нашою увагою.
До чого тут золота рибка?
У всій цій статистиці з приводу концентрації уваги також бентежить акваріумна рибка. Виявляється, немає ніяких свідоцтв того, що в акваріумних рибок, або яких-небудь ще, вкрай недовга стійкість уваги або пам’ять.
Професор Фелісіті Хантінгфорд, яка майже 50 років вивчає поведінку риб, нещодавно прочитала курс лекцій на тему «Наскільки розумні риби?». «Акваріумні рибки можуть навчатися всьому тому, чому можна навчити тварин або птахів, – каже професор. – Вони стали модельною системою для вивчення процесу навчання і формування пам’яті саме тому, що в них є пам’ять, і вони можуть навчатися».
За її словами, існують сотні наукових робіт, написаних за десятки років, з приводу навченості акваріумних рибок та їхньої пам’яті. «Те, що той самий біологічний вид, який вивчають нейропсихологи та інші групи вчених як модель для розуміння формування пам’яті, отримав таку репутацію, – я думаю, в цьому полягає цікава іронія», – говорить професор Хантінгфорд.
За матеріалами: BBC
