Вижити «на цивілці»: як комп’ютерні ігри рятують військових, які повернулися з фронту

Цього року наявні наслідки ускладнив коронавірус, який додав ізоляції та самотності ветеранам

Поки ми, звичайні люди, насолоджуємося мирним життям, вони воюють на фронті. І часто повернення додому для них не означає, що жахи війни залишилися десь далеко. Ветерани війни привозять з фронту посттравматичний синдром, нервовість, депресію та інші психічні проблеми. Оточуючі та державні служби часто залишають їх наодинці з цими труднощами і, рятуючи себе, вони виживають «на цивілці» з допомогою комп’ютерних ігор. Дослідження показують, що це досить ефективний та дієвий спосіб.

Неозвучені наслідки війни

Військові травми – це не лише поранення та фізичні ушкодження, а й зламана психіка. За даними організації RAND близько 18,5 військовослужбових, що повернулися до цивільного життя, відповідають критеріям з депресії чи посттравматичного синдрому. Бувші військові в 1,5 рази ймовірніше вчинять самогубство.

Цього року наявні наслідки ускладнив коронавірус, який додав ізоляції та самотності ветеранам. Багато з них не можуть отримати потрібні їм ліки.

Ігри приходять на порятунок

Сьогоднішні військові зростали разом з ігровими приставками та відеоіграми. Для когось це були класичні ігри Nintendo, для когось – більш сучасні розробки.

Девід Кроусе, віком 35 років, пам’ятає як вперше пограв у Nintendo. «Це був 89-й або 90-й, коли тато приніс додому NES (Nintendo Entertainment System), познайомивши мене з Mario та Duck Hunt, – згадує чоловік. – Тоді я на все життя став геймером».

Кроусе керує неприбутковою організацією Stackup, яка намагається психологічно допомагати ветеранам з допомогою ігор. Її мета – запобігати самогубствам війсткових. Сам Кроусе полишив військово-морські сили в 2014 році з посттравматичним синдромом в комплекті. Його психологічна травма була такою, що він боявся натовпу, йому снилися жахіття і він страждав від безсоння.

Дослідниця Мішель Колдер Каррас зі Школи публічного здоров’я імені Джонса Хопкінса Блумберга вважає ігри терапією, а не перепочинком. Вона вперше стикнулася з позитивним ефектом відеогри на стан ветерана коли сама грала у MMORPG під назвою World of Warcraft. Як виявилося, її гільдію очолював бувший військовий, яким мав проблеми з контролем гніву. Віртуальні бої та керівництво гільдією допомагало військовому триматися до ладу.

Каррас в 2018 році провела дослідження, яке показало позитивний вплив на психічний стан ветеранів. «Люди розмірковують про травматичні події, через які їм довелося пройти, у час, коли все добре. Це допомагає їм зрозуміти, що спогади не шкідливі», – каже вона.

Не всі ветерани можуть грати звичайними контролерами через каліцтва. Організація Warfighter Engaged створює для них індивідуальні засоби, щоб вони також могли відпочивати від своїх думок у віртуальних ігрових локаціях.

Проект Bravemind просуває терапію грами у віртуальній реальності. Його рішення вже використовується у 60 закладах, включаючи госпіталі. «Вони ходять постійно сердитими. Вони ні з ким про це не говорять, вони навіть не хочуть визнавати наявність проблеми, – каже керівник Bravemind  Альберт Різзо. – Клінічне використання віртуальної реальності націлене на когнітивні, психологічні, моторні чи функціональні розлади широкого діапазону клінічних станів».

За матеріалами: Wired

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Коментуйте, будь-ласка!
Будь ласка введіть ваше ім'я