Поставити у своєму кабінеті ліжко і дрімати в ньому в робочі години відважиться не кожен. Але саме так зробив Бім Сувастойо, який у 1990-ті роки працював кореспондентом в індонезійському офісі інформагенції AFP у Джакарті. Він прославився тим, що спав під шафою за своїм робочим столом.
«Коли до нас приїжджав хтось із гонконгського головного офісу, мене першим чином просили: «Покажіть ваше ліжко!» – каже Сувастойо. – Я пишався своєю репутацією!»
Бім пояснює, що така його звичка виявилась особливо корисною під час азійської фінансової кризи 1997 року, коли індонезійська рупія втратила половину своєї вартості, а режим Сухарто впав. Журналіст працював цілодобово, висвітлюючи екстрені новини. На той час в Індонезії ще не поширився мобільний зв’язок, тому у хвилини затишшя він дрімав у кабінеті неподалік від робочого телефона.
Як він переконався, навіть у спокійні дні півгодинний сон робить дива. «Він заряджає енергією на решту дня. Ти берешся за роботу зі свіжими силами, наче зранку», – каже він.
Сувастойо не один дотримується такої думки. У південних регіонах Європи пообідній сон узаконено у формі сієсти. Дещо подібне практикується і в Китаї.
Циркадні ритми
У Японії дрімати на нарадах – ознака статусу, адже це свідчить про те, як важко ви працюєте. Ходять чутки, що деякі начальники навіть імітують сон, аби підслуховувати розмови необачних працівників. А працівники жартома кажуть щось необачне, жартуючи над ними.
Організм людини живе згідно з циркадними ритмами – денними коливаннями рівню гормонів у крові, від яких залежить ваш «біологічний годинник». За сон відповідає мелатонін. Коли вміст цієї речовини у крові підвищується, ви засинаєте. Коли ж на вас падає сонячне світло, мелатоніну меншає, і ви прокидаєтесь.
«Сон – це санітар мозку, який очищує його від метаболічного сміття й токсинів», – пояснює фахівець зі сну Наталі Даутович з Національного фонду проблем сну (США). Саме тому всім нам слід спати по сім-дев’ять годин щоночі. «Чим більше ми не досипаємо, тим менше помічаємо, як погано це впливає на нашу продуктивність», – каже Даутович. Наше виснаження помічають усі, крім нас самих, бо ми для цього надто виснажені.
Телефони – ворог сну
Сьогодні сон багатьох людей порушують сучасні гаджети. Даутович також страждає від девайсів. «Я часто втрачаю годину-другу на те, що читаю Twitter у ліжку перед сном, – каже вона. – Це дуже погана звичка».
Проблема в тому, що екрани телефонів випромінюють набагато холодніше світло, ніж електричні лампочки розжарювання. Воно схоже на денне світло і тому може понижувати рівень мелатоніну й позбавляти вас сну.
До того ж у мозку формується асоціація між спальнею і телефоном. Це тягне за собою інші недоречні біохімічні реакції, наприклад, викид «гормону стресу» кортизолу. Саме тому варто дотримуватися самодисципліни – відкладайте телефон і лягайте спати в слушний час.
Як найкраще спати на роботі
А ось кілька практичних порад, які дозволять вам подрімати десяток-другий хвилин на своєму робочому місці:
- спитайте дозволу в начальника!
- спіть у природний для цього пообідній час, зазвичай о другій-четвертій годині дня;
- знайдіть для цього тихе й усамітнене місце (якщо ви спатимете на лавці в парку, вас може розбудити поліція, прийнявши за безхатченка!);
- спіть не більше 20 хвилин, аби уникнути дезорієнтації, що буває внаслідок глибокого сну; дайте собі ще 10 хвилин, щоб прийти до тями;
- якщо такого короткого сну вам не вистачає, внесіть у свій графік найменший повний цикл сну – 90 хвилин.
Наскільки велика користь сну
Залишається питання, чи дійсно здоровий сон допоможе зберігати концентрацію уваги та бадьорість протягом робочого дня? Відповісти на це питання допомогли фахівці Британського управління повітряним рухом (NATS). Адже від пильності диспетчерів залежить життя пасажирів літаків. Тому в цьому центрі існує відділ, який досліджує вплив сну.
«Ми завжди пам’ятаємо, що диспетчери найчастіше припускаються помилок у двох випадках – коли вони надто перевантажені роботою або коли роботи мало», – каже менеджер NATS Ніл Мей.
Щоб досягти оптимального балансу між нудьгою та перевантаженістю, тут ретельно вираховують, скільки літаків має контролювати кожен диспетчер.
Усі диспетчери працюють у парах – не лише тому, що це дозволяє краще контролювати виконання роботи, а й тому, що соціальна взаємодія сприяє розумовій активності.
Щонайменше раз на дві години вони мусять робити «півгодинну перерву, вільну від відповідальності», каже Ніл. У цей час вони можуть сходити в кафе, а можуть і здрімнути. У NATS дуже прогресивно ставляться до сну. Центр управління у Своніку має окрему спальню, де нічним черговим пропонують поспати годину-другу в ранковий час.
«Нам треба, щоб вони працювали максимально ефективно о п’ятій-шостій годині ранку, коли в аеропорт Хітроу починають прибувати літаки», – каже Ніл.
«Ми ніяк не позбавимось хибної думки, що сон – це розкіш», – каже Даутович. – Натомість слід сприймати його як звичку, корисну для здоров’я й сприятливу для роботи».
За матеріалами: BBC
