Мене звуть Дмитро Бірюков, я керівник і співзасновник організації aDDDitive. Наша маленька банда займається продюсуванням проектів, мета яких – розвивати і висвітлювати українську hi-tech екосистему. Ми організовуємо різні події, такі як хакатони, мітапи і конференції, на яких збираємо експертів і ентузіастів в галузі високих технологій, а також допомагаємо українським проектам отримати висвітлення і підтримку. З 2015 року ми входимо в оргкомітет найбільшої в Україні IT-конференції iForum, у рамках якої організовуємо спеціальну виставку hi-tech проектів «Місто Майбутнього».
Розкажіть докладніше про «Місто Майбутнього».
Це виставка, на якій ми збираємо найцікавіші продукти і послуги у сфері високих технологій, створені в Україні. Особисто для мене «Місто» – це як ще один напрям на iForum. Але з однією важливою відмінністю: у ньому відвідувачі можуть не тільки почути і побачити контент, а ще й протестувати його. Помацати руками, отримати досвід взаємодії з продуктами, які будуть оточувати нас у майбутньому.
Ми дуже старанно вибираємо проекти, і кожен з них проходить тест на інтерактивність. Тобто всі наші резиденти повинні продумати і розповісти нам, як саме вони будуть презентувати свої продукти і послуги. Це дозволяє нам створити по суті одну величезну інтерактивну інсталяцію, де всі проекти можна «приміряти» на себе і зрозуміти, у чому їхня цінність.
А якщо додати до цього те, що ми не робимо фокус на конкретні технології, то вийде маленький світ, у якому можна побачити дронів, які доставляють посилки в різні кінці міста, посидіти в затишному «розумному» будинку, надрукувати собі необхідні речі на 3D-принтері, ну і, звичайно, подивитися, як працює «розумне» місто. І це далеко не всі продукти, які можна побачити у нас на виставці.
Ще одна важлива особливість «Міста» – це центральна площа, яка відображає основну тему цього року. Протягом року ми стежимо за світовими трендами і думаємо, які з них зможуть розвиватися і допомагати Україні. Або ж в яких галузях Україна може стати значущим гравцем на світовій арені. У 2015 році центральною темою виставки були оборонні технології. Торік це був електротранспорт у всіх його проявах. А у 2017 році ми вибрали віртуальну реальність.
На якому етапі розвитку в Україні зараз віртуальна реальність? І які перспективи для її розвитку?
Варто почати з поточного становища технологій віртуальної реальності у світі. З одного боку, це вкрай молода сфера, а з іншого – вона існувала споконвіку. Уся суть у слові «реальність». Люди ще з часів перших печер будують реальність навколо себе. Але інструменти, щоб побудувати інтерактивну цифрову реальність, у людей з’явилися не так давно.
Одними з перших таких інструментів стали комп’ютерні ігри, які зараз стали основою величезної індустрії. Але заковика полягає в тому, що із часу їхньої появи і до теперішнього моменту єдиним засобом візуального відображення був плоский монітор, а стандартними засобами управління були або клавіатура плюс мишка, або ж ігровий джойстик.
І тут з’являються спочатку системи управління жестами, а слідом за ними шоломи, які дозволяють занурювати людину в цифровий світ буквально з головою. Думаю, що для багатьох творців цифрових світів це досі несподіванка. Зараз весь технологічний світ намагається зрозуміти дві речі: як використовувати ці можливості і як побудувати взаємодію людини й оточення всередині віртуальної реальності. І саме тут лежить можливість для України та її розробників. Можна сказати, неоране поле роботи.
З одного боку, це сам контент. Контентом може бути сферичне відео (або відео 360), відскановані в реальності (тій, яка справжня) об’єкти або світ, змодельований з нуля. Як приклади з України можу навести кілька проектів, які будуть у нас на виставці.
Проект Limelite|360discoVR займається зйомкою й обробкою сферичного відео. Для зйомки вони використовують спеціальні кріплення для камер, які дозволяють зняти таку собі панораму, але по всіх осях. На виході виходить відео, в якому користувач сам вибирає, куди йому дивитися. 360discoVR за два роки зросли з пари хлопців з китайськими камерами, зібраними на основі надрукованій на 3D-принтері конструкції, у професійну команду з власною R&D-лабораторією, яка працює з іноземними клієнтами. Добре й те, що при цьому вони активно працюють в Україні. Нещодавно закінчили проект із Samsung із зйомки документального фільму про будівництво нового саркофага для 4-го енергоблоку ЧАЕС і продемонстрували просто шикарну інсталяцію в «Музеї Новин» на «Мистецькому Арсеналі», десеред іншого показували відео з трибуни Верховної Ради України або телевізійної студії.
ARCH 360 || Teaser by Limelite360discoVR from LIMELITE on Vimeo.
Скануванням реальності і створенням інтерактивних телепортів у нашому «Місті» займається організація Pixelated Realities. Молода команда, якій усього 4 роки. Завдяки фотоапаратам і потужним алгоритмам обробки фотографій хлопці створюють дуже точні копії архітектурної спадщини.
Працюють в основному з українськими об’єктами. Але з огляду на наші реалії кожен відсканований об’єкт викликає великий суспільний резонанс. Наприклад, команда встигла відсканувати дачу Докса в Одесі до її знесення. Або показати всьому світу древні вулиці Києва під Поштовою площею. Але зараз хлопці беруть нові вершини і виходять за кордон, не так давно вони відсканували кілька статуй і бюстів Махатми Ганді в Індії в рамках партнерства з музеєм MOG – Museum of Goa.
Створенням світів із чистого аркуша займається команда Industrial VR. Вони поставили перед собою дуже благородну мету – розповісти про найцікавіші інженерні досягнення людства і показати їхній принцип роботи. Зараз у них уже готовий «освітній тур» дамбою Гувера, на підході АЕС Фукусіма і нафтова вишка.
Додаток скоро буде доступний на ігровій платформі Steam, а також в Oculus Store, і користувачі в усьому світі зможуть буквально по цеглинці розібрати і зібрати величезні інженерні споруди, щоб зрозуміти, як вони працюють.
Але створення контенту – це півсправи. На даний час одним із найбільших викликів є його режисирування і проектування системи взаємодії (так званий User Interface). І тут я хотів би висловити своє бачення українського кіно. Того, якого майже немає. Я бачу його розвиток саме у віртуальній реальності і створенні інтерактивних фільмів. Адже, якщо тверезо прорахувати, нам не наздогнати кіноіндустрію, наприклад, Польщі. Там їй уже чимало років і вкладених ресурсів. Вона створює дійсно якісні та самобутні фільми і серіали. Але що, якщо перескочити класичне кіно і відразу зробити крок у майбутнє? Тут саме знадобилися б талановиті режисери, оператори та інші фахівці, в голові яких немає шаблонів 2D-кіно. Але, на жаль, поки я не знаю багато українських проектів у цій галузі.
Другим величезним викликом у сфері технологій є контролери і системи зворотного зв’язку. Або, по суті, залізяки, інструменти, які дозволяють не тільки побачити, а й відчувати, а головне – керувати процесом. Тут «Місту» теж є що показати.
Спочатку рукавичка зі скромною назвою «Tornado» дозволяла управляти музикою. Тобто, наприклад, діджей замість використання класичних систем управління і мікшування музики міг робити це голими руками. Ну або майже голими. У рукавичках.
Усередині рукавички вбудовано безліч датчиків, які передають усі імпульси рук на обробку. Це дозволяє зв’язати жести і музичні елементи і ефекти. У результаті такої рукавичкою користувалися ONUKA і безліч інших виконавців у всьому світі. Але команда не зупинилася на досягнутому і знайшла нові можливості в галузі дронів і віртуальної реальності.
Адже ті ж жести можна з’єднати в систему управління польотом, або просто безпосередньо відображати в віртуальних світах, дозволяючи не тільки бачити свої руки, але і чіпати предмети в цифровому світі і навіть отримувати зворотний зв’язок. Тобто торкнувся, наприклад, віртуально-електричного оголеного проводу – й отримав удар струмом. Звичайно ж, не справжній, але точно відчутний. У результаті перед командою відкрився новий чудовий світ, у якому, наприклад, можна побудувати операційну в лікарні і вчитися робити операції. Саме такий досвід зможуть випробувати на собі відвідувачі стенду Tornado. А ще спробувати управляти дроном жестами рук.
Система зворотного зв’язку – це така специфічна назва для всіх пристроїв, які передають рух та інші «тактильні» події зі світу віртуального в реальний. Найпростіший приклад – це ігровий джойстик, який вібрує в гоночному симуляторі, коли машина врізається в перешкоду. Команда Feel VR пішла далі і вирішила передати всі відчуття, які відчуває водій гоночного автомобіля. Прискорення, удари, стрибки і багато іншого можна відчути, просто сівши в спеціальне гоночне крісло з кермом і системою зворотного зв’язку. Ну і, звичайно ж, надівши шолом віртуальної реальності.
А є і системи, які дозволяють поринути у віртуальний світ з друзями. Одна з найкращих, на мою думку, – це махина від харківської компанії Deep Hi-Tech під назвою XRide360. Її можна назвати марсоходом, телепортом і машиною часу водночас, оскільки на ній можна за бажання відправитися буквально в будь-яку точку нашої галактики.
Наприклад, політати у вінгс’юті або покататися на американських гірках єгипетськими пірамідами або, в кінці кінців, побувати на оглядовій екскурсії по Марсу. Але найголовніше в цій системі те, що вона розрахована на трьох осіб. За рахунок двигунів і поршнів під сидіннями вони зможуть відчути кожен підйом або спуск. А на додаток до цього на XRide 360 є система імітації повітряних і водних потоків.
Сама компанія розробник атракціонів вже активно освоює ринки у всьому світі. «Телепорти» українського виробництва стоять не тільки по всій Україні, а й в США. Зараз компанія займається розвитком мережі в Європейському Союзі. Тобто можна сказати, що Deep Hi-Tech вже заробляє гроші у віртуальній реальності.
Насправді українських «залізяк» для ВР набагато більше. Саме час влаштовувати окрему виставку. А в світі зараз їх дуже не вистачає. І тут можна з розумом застосувати весь інженерний потенціал українців. Недарма ж у нас в країні будують найбільші літаки і проектують двигуни космічних ракет.
Чи будуть у «Місті Майбутнього» ВР продукти світового масштабу?
Так. Уже другий рік поспіль учасником нашої виставки є компанія Samsung, яка у співпраці з компанією Oculus (фактично родоначальником галузі персональних ВР-шоломів) випускає один з найкращих мобільних ВР-шоломів Gear VR. Цього року компанія оновила свою лінійку продуктів для ВР.
Вони випустили новий шолом до свого флагмана Samsung Galaxy S8. У комплекті із шоломом йде контролер, який дозволяє взаємодіяти з віртуальним світом. А для того, щоб створювати контент, Samsung випустив камеру для зйомки 360-відео.
Насправді випуск цієї лінійки – об’єктивно важлива подія на ВР-ринку. Тому що, по-перше, це мобільний комплекс, тобто кинув в рюкзак і пішов, а по-друге – якщо ви тільки робите перші кроки у світ віртуальної реальності, то ви навряд чи захочете купувати собі повноцінний шолом і потужний комп’ютер до нього. А використовуючи лінійку від Samsung у поточній версії, ви отримуєте все, що необхідно для занурення і створення контенту, при цьому на основі вашого смартфона. І звичайно ж, у «Місті» відвідувачі зможуть протестувати всі ці новинки.
Чого ви очікуєте від «Міста Майбутнього»?
По-перше, я б дуже хотів, щоб у наступному році в «Місті» були присутні проекти з усіх великих міст України. Зараз у нас є проекти з багатьох, але далеко не всіх. А для того, щоб так сталося, потрібно створити вау-ефект у відвідувачів, який стане мотиватором для українських команд вийти на світло.
Тому як зараз українські проекти, на жаль, не світяться в Україні. По-перше, тут ще немає ринку, а по-друге, українці насправді не цікавляться і не підтримують «своїх». Ця особливість, яку я спостерігаю вже дуже давно. І яку теж хотілося би змінити за допомогою «Міста Майбутнього». Здивувати українців українськими продуктами настільки, щоб вони, виїжджаючи за кордон, захлинаючись розповідали про своїх земляків. Тоді буде легше і українським продуктам, і, як не дивно, самим українцям. Адже їм є чим пишатися. Просто поки що вони про це не знають!
