Після довгих років розробки Intel показала свою дискретну відеокарту Iris Xe. Вона відноситься до початкового рівня і стала першою «дискреткою» компанії за майже 20 років. При цьому відеокарта несумісна з процесорами AMD і більшістю чіпів самої Intel, а також вимагає спеціальних материнських плат.
Карта Iris Xe виконана у вигляді звичайної відеокарти з підключенням через роз’єм PCI-Express. Однак щоб скористатися нею потрібно мати спеціальний комп’ютер. Відеокарта вимагає лише процесор Intel покоління Coffee Lake-S або Comet Lake-S. Це чипи дев’ятого та десятого поколінь, хоча Intel вже продає одинадцяте покоління своїх процесорів.
Однак навіть маючи правильний процесор скористатися Iris Xe не вийде – потрібна спеціальна материнська плата. Вона має бути побудована лише на чипсетах Intel B460, H410, B365 або H310C, а також мати модифікований біос з підтримкою Iris Xe.
Відеокарту будуть випускати партнери Intel, серед яких вже числяться Colorful та Asus. Інженери останньої оснастили відеокарту пасивною системою охолодження. Очікувати появу новинки в продажі можна вже найближчими тижнями.
Відеочип Iris Xe виготовляється за техпроцесом 10-нанометрів, має 80 виконавчих блоків та 640 потокових процесорів. Пікова частота відеоядра становить 1,65 ГГц, продуктивність – 2,11 TFLOPS. Обсяг пам’яті складає 4 ГБ стандарту GDDR6.
Можливості Iris Xe можна порівняти з відеокартою Nvidia GeForce GTX 1070, яка сьогодні відноситься до початково-середнього. Остання має 8 ГБ пам’яті GDDR5, частоту до 1,797 ГГц.
Про свої наміри повернутися в сегмент дискретних відеокарт Intel розповідала ще в 2017 році, правда тоді мова йшлася про рішення для ігрових комп’ютерів та суперкомп’ютерів. Компанія навіть переманила Раджа Кодури – тогочасного главу відділу відеокарт AMD Radeon Technologies.
Вперше Intel вирішила зайнятися дискретною графікою в 90-х роках. Тоді у неї не було власної команди розробників графічних адаптерів, тому компанія об’єднала зусилля з Real3D і Chips and Technologies. Перше їхнє дітище Auburn вийшло на початку 1998 року під назвою Intel 740. Його головною особливістю стало використання інноваційної шини AGP. Вона дозволяла зберігати текстури в загальній оперативній пам’яті ПК, дозволяючи зменшити обсяги «оперативки» на відеокарті. На практиці виявилося, що це сповільнює роботу, до того ж драйвери мали багато проблем.
Невдача з дискретною графікою змусила Intel «закритися» – компанія сконцентрувалася на дешевих інтегрованих відеочіпах. Особливих задач перед подібними рішеннями не стояло, тому вони мали застарілі технології виробництва і низьку продуктивність.
Через кілька років у Intel запустили малоуспішний проект дискретних відеокарт Larrabee. А також усвідомили, що їхні вбудовані відеочіпи можуть більше, ніж просто виводити картинку інтерфейсу операційної системи. Це було особливо актуально для ноутбуків, які почали швидко набувати популярності в 2000-х роках, оскільки продуктивні дискретні відеоадаптери потребували більше місця та електрики.
У Intel запланували збільшити продуктивність своїх вбудованих GPU в 10 разів до 2010 року. Однак продукт Iris перевершив ці плани, показавши більшу в 25 разів продуктивність у порівнянні з чипами 2007 року.
