Хтось вважає технологію справжнім благом – смартфони, доступне відео в якості HD, компактні фотокамери, роботи тощо значно спростили наше життя. Іншим досягнення науки бачаться причиною багатьох проблем сучасності – зникнення робочих місць, банкрутство компаній, всепроникні соціальні мережі. Однак Майкл Харріс вважає, що технологія не є добром чи злом. Усе, що ми точно про неї знаємо, – вона прийшла.
Харріс є автором книги «Кінець присутності: Що ми втратили у світі постійного зв’язку» (The End of Absence: Reclaiming What We’ve Lost in a World of Constant Connection). У ній йдеться про те, як технологія впливає на суспільство. Щось подібне писав Ніколас Карр у своєму бестселері «Пустота» (The Shallows), в якому він критикує всесвітню Павутину через те, що вона спрощує наш стиль мислення. Однак Харріс вирішив замість широкого дослідження змін у людській поведінці через можливість постійно залишатись на зв’язку звузити коло свого пошуку. Він зосередився на тих, хто народився до 1985 року – як протилежність сучасному поколінню молоді, на яке націлені рекламодавці та ЗМІ.
Переломний момент
За словами Харріса, люди, які народились за п’ять років до початку 90-х, є останнім поколінням. «Якщо ви народились до 1985, тоді ви знаєте, яким був світ без інтернету та яким він став після його появи, – пише він у своїй книзі. – Ви як роздільна межа до та після». До поширення смартфонів та Мережі, за словами Харріса, світ був зовсім іншим, у ньому було менше каналів для комунікації, менше видів розваг та менше публічності. Хоча він вважає, що це не було погано чи добре. Як і технологія сьогодні, це просто був факт.
Хоча знання того, яким був світ без сучасних технологій, на думку автора, надає поколінню 1985-го та старше переваги. «Якщо ми останні люди в історії, які знають життя до приходу інтернету, ми також єдині, хто може поділитися цією інформацією з іншими, – пише він. – Ми як перекладачі між епохами до інтернету та після нього».
Він також каже, що люди того покоління можуть навчити молодь зменшувати кількість контактів з іншими і при цьому показати, як у такому разі зростає значимість спілкування. «Якщо твіт переопублікують кілька сотень разів, це може значити, що мої думки мають цінність. Якщо мої фото на Facebook лайкають, то я добре виглядаю, – пише Харріс. – Така звична сьогодні інформаційна дієта призводить до того, що ми втрачаємо навичку самостійно вирішувати, що ми самі про себе думаємо».
У своїй книзі автор не пропонує вирішити подібні складні соціальні питання традиційним рецептом у вигляді зменшення проведених годин в інтернеті. Він визнає, що від цього вже нікуди не дітися, і він сам вранці перш за все перевіряє пошту на смартфоні, а потім робить інші справи. «Коли ви прокидаєтесь, у вас ніби чистий мозок, який можна наповнити будь-чим, – пише він. – Проте у більшості з нас виникає паніка, і замість планів на майбутнє ми цікавимося, що пропустили. Це ніби ми не можемо повірити, що були не на зв’язку вісім годин».
Аналоговий час
Хоча автор не вважає виходом відмовлятися від технологій, він усе ж вирішив провести місяць без інтернету. Свою мандрівку він назвав «аналоговим серпнем» та пропонує її повторити читачам хоча б на вихідні, під час яких вони мають вимкнути мобільники та не виходити в Мережу.
«Важливим є вихід за межі звичного. Перерва від технологій знімає закляття бути присутнім на зв’язку і показує, що можна жити без цього, – каже Харріс. – Я мав розкіш провести цілий місяць без зв’язку. Однак для більшості це означає втратити роботу».
Однак час від часу, на думку автора, перерву від технологій треба робити. «Я думаю, що натомість ви отримаєте більше фарб у житті та можливість подивитися на себе критично, – розповідає він. – В онлайні ви завжди перебуваєте в центрі подій і не можете на них коректно подивитись».
За матеріалами: Quartz
Фото: Quartz, naked-science.ru
