У подкасті MVC від українського техноканалу «УТ‑2» ведучі Юрко, Саня та Ілля розбирають не лише гарячі релізи Anthropic чи Microsoft, а й те, як штучний інтелект лізе в саме серце роботи розробників — у їхню компенсацію, планування задач і командну динаміку. В одному з обговорень вони беруть свіже відео популярного техноблогера Primaldjinn як відправну точку й перетворюють його «жарти про майбутнє» на досить цілісний сценарій токенізованої праці.
Розмова швидко виходить за межі «мемів про токени» і стає thought‑експериментом: що буде, коли бюджет на LLM‑запити стане таким же реальним управлінським інструментом, як зарплатна відомість чи P&L команди.
Нульовий прогноз: токени за equity вже тут
Окрема лінія розмови починається з того, що один із прогнозів Primaldjinn уже не є прогнозом. Це те, що автори MVC називають «нульовим предикшном»: AI‑лабораторії почнуть пропонувати стартапам токени в обмін на частку в компанії.
Це не гіпотетика — приклад такого підходу вже існує. Ведучі згадують, що «це ж вже Open пішов», натякаючи на модель, коли доступ до потужних LLM фактично видається як інвестиція: не грошима, а обчислювальним ресурсом. Умовно кажучи, замість чеку в доларах стартап отримує ліміт на використання моделі — і частину своєї майбутньої капіталізації віддає не венчурному фонду, а AI‑провайдеру.
У цьому сценарії токени стають специфічним видом інвестиційної валюти. Для ранніх команд, які не тягнуть великі хмарні рахунки, це виглядає привабливо: можна будувати AI‑продукт, не маючи готівки на GPU. Але ціна такої «допомоги» — розмивання equity під ще одного стратегічного гравця, який контролює критичну частину стеку.
Open source на голці токенів
Перший формальний прогноз, який обговорюють на MVC, стосується open source. За версією Primaldjinn, компанії почнуть донейтити токени opensource‑проєктам. Формулювання точне: «Перший в тому, що компанії почнуть донейтити токени open source‑ним проектам».
Ведучі нагадують, що цей сценарій теж частково вже матеріалізувався — щонайменше в тому сенсі, що AI‑лабораторії вже «донейтили» open source не грошима, а ресурсом. Один із прикладів, який згадується, — схеми, коли open source‑проєктам дають серверне залізо або обчислювальні квоти, щоб ті могли тренувати моделі чи запускати свої сервіси.
Перехід до токенів як форми донату продовжує цю логіку. Не «ось вам кластер», а «ось вам мільйон токенів на нашій моделі — робіть що хочете». З одного боку, це відкриває авторам вільних бібліотек і моделей доступ до найсучасніших LLM. З іншого — створює залежність: без великої корпорації, яка підкидає токени, частина проєктів просто не потягне інференс.
Ілля дивиться на це значно песимістичніше. З його точки зору, подібна «токенова благодійність» означає, що open source перестає бути по‑справжньому автономним: «Open Source не зможе жити без донатів токенів». І якщо раніше інженер міг сам «покодити вечорами» і викласти щось у відкритий доступ, то тепер без платного доступу до потужних моделей навіть це стає проблемою.
Новий пункт в офері: «токеновий бюджет»
Найяскравіша частина дискусії — це спроба уявити, як токени перетворяться на ще один елемент HR‑пакету. Один із ключових рядків, який ведучі цитують і розвивають: «Тепер при найманні на роботу ти будеш торгуватися не тільки за зарплату і стоки… а ще й за бюджет на токени».
У цій моделі офер розробнику виглядає вже не як «N доларів + опціони», а як «N доларів + опціони + річний ліміт у, скажімо, 50 000 токенів на Anthropic чи OpenAI». Людина приймає рішення не лише про те, скільки грошей вона отримає, а й з яким «AI‑інструментальним парком» зможе працювати щодня.
Саня переказує ідею Primaldjinn про те, що цей бюджет може перетворитися і на внутрішній KPI. Наприклад, якщо тобі видали 50 000 токенів на рік, а ти витратив лише 15 000, компанія може сказати: молодець, економний, ось тобі частину зекономленого у вигляді бонусу. «Якщо тобі там типу дали токенів на 50 000 на рік, а ти витратив всього 15, то тобі десяточку дадуть бонусом».
Це одразу переносить розмову з технічного рівня на організаційний. Токеновий бюджет перестає бути «туманним API‑лімітом» десь у білінгу й стає тим, про що домовляються на співбесіді й за що потім реально карають чи заохочують.
Від story points до token poker
Наступний крок — як саме ці токени будуть планувати й витрачати всередині команд. Тут звучить ще одна цитата, яку ведучі розкручують до цілого сценарію: «Будуть збиратися люди, як пам’ятаєте, в agile збиралися… а тепер будуть казати: я думаю, що ця задача на 5 000 токенів… буде токен‑покер».
Механіка знайома кожному, хто бачив покер‑планування в Scrum: замість story points розробники ставлять оцінку в токенах. Один каже: «Тут на 5 000 токенів роботи», інший відповідає: «Ні, на 7 000», третій викочує «15 000». На виході команда не лише оцінює складність задачі, а й прямо обговорює її вартість у термінах запитів до LLM.
Ілля, який традиційно скептичний до «агільної магії цифр», миттєво підхоплює ідею й починає жартувати про те, яку саме шкалу тут використовувати. Класичні Fibonacci? Логарифмічну? А може, факторіали, «бо він росте ідеально вообще»? Під текст цілком серйозного висновку: якщо компанія почне роздавати командам фіксовані токен‑бюджети, то «токен‑покер» стане не просто жартом, а реальною процедурою, яка впливає на те, хто що встигає зробити до кінця спринту.
Звідси логічно випливають і більш формальні наслідки. Саня переказує ще один прогноз: «Будуть бюджет токенів не на всю організацію, а окремий бюджет на департамент і навіть на команди». Тобто, так само як сьогодні фінансові плани спускаються з рівня компанії до рівня окремих продуктових скводів, так завтра спускатиметься й «ліміт на розмови з AI».
І тут з’являється типово корпоративна драматургія: «той чувак, який засрав весь бюджет команди за тиждень, який був виданий на місяць, його будуть ненавидіти». Виснажив токени на «погратися з моделлю» — забрав у команди можливість використати її на критичних задачах.
Щоденний «дроп» токенів і гемблінг як частина робочого дня
Один із найсильніших образів, який звучить у розмові, — це порівняння з мобільними іграми. Прямий цитатний фрагмент: «Вранці приходиш на роботу, в тебе закидуються… як в мобільних іграх, тобі кожен день нараховується 1000 токенів. Далі ти можеш або йти їх тратити, або піти їх гамблнути».
Ведучі згадують уже існуючі експерименти з «гемблінгом токенів», де користувачу, в якого закінчується ліміт, інтерфейс пропонує: хочеш спробувати покрутити слот і, можливо, виграти ще? Тепер ця механіка переноситься в уявну корпоративну систему.
Умовний робочий ранок в такій реальності виглядає так:
- тобі автоматично «дропають» денний токен‑пай;
- ти вирішуєш, чи витрачати його на реальні задачі, чи спробувати подвоїти через вбудований гемблер;
- успішний спін — і в тебе ресурсів удвічі більше, провальний — і ти без AI‑допомоги до завтра.
Цей сценарій, звісно, подається з гумором, але в ньому є важливий нерв: токени стають не лише інфраструктурним ресурсом, а й поведінковим важелем. Гейміфікація використання LLM, обмеження, щоденні «бонуси» — усе це переносить звичні механіки free‑to‑play ігор у корпоративні AI‑процеси.
На цьому тлі не дивно, що в чаті, який читають ведучі, з’являються жарти про «безумовний токеновий дохід» і «запити до тисячі токенів, які не оподатковуються». Ілля моментально добиває: «Запити до тисячі токенів не оподатковуються», а потім додає, що на все інше — «податок на додані токени».
Податок на токени й блокчейн обліку
Останній прогноз, який цитують буквально й розвивають до гротеску, звучить так: «А ще буде податок на додані токени… 20% використаних токенів ти повинен віддати державі».
Цей «податок на додану вартість» переноситься в нову реальність як ПДТ — податок на додані токени. У розмові швидко вибудовується ціла (карикатурна, але послідовна) система:
- при купівлі токенів через посередників користувач уже платить ПДВ;
- далі частина використаних токенів окремо «віддається державі» як ПДТ;
- лунають жарти про «безподатковий мінімум» у вигляді дрібних запитів та про «знижені ставки для ФОПів» на токен‑дохід.
Логічний наступний крок у цій карикатурі — блокчейн для обліку токенів. Щоб, як формулює один із ведучих, «кожен токен можна було нормально підписати і перевірити, на що він був витрачений». Це вирішує одразу кілька вигаданих проблем: несанкціоноване використання корпоративних токенів у приватних проєктах, шахрайство з перерозподілом лімітів, подвійне списання.
На цю ж вісь лягають і жарти про «токен‑міксери», через які можна «пропустити хороші токени й витратити їх на PHP», і про державні програми субсидій у вигляді «1000 токенів від Зеленського на є‑підтримку».
За всім цим іронічним шаром стирчить серйозна тема: якщо LLM‑запити стають значущою статтею витрат, з’являються всі класичні атрибути економіки — податки, облік, регулювання, оптимізація. Тільки тепер вони накладаються не на фізичні товари й зарплати, а на віртуальні токени.
Чому цей сценарій варто сприймати всерйозно
Формально все, про що говорять ведучі, — це набір напівжартівливих прогнозів на основі одного YouTube‑відео. Але контекст, у якому вони звучать, досить конкретний.
По‑перше, українські AI‑команди, до яких апелює MVC, уже сьогодні «спалюють» тисячі доларів на токени. У цьому ж випуску ведучі згадують сесію з новою моделлю Fable, яка за день з’їла токени на суму близько 700 доларів, і обговорюють, як швидко вичерпуються платні ліміти у Anthropic.
По‑друге, великі постачальники LLM дійсно закручують гайки — від урізання підписок до непрозорого підвищення цін за токен. Це штовхає компанії до того, щоб ставитися до токенів не як до «розхідника десь у хмарі», а як до ресурсу, який треба планувати, нормувати й оптимізувати.
У такій реальності поява:
- токенових бюджетів на рівні команд;
- переговорів про «токеновий ліміт» в офері;
- внутрішніх метрик ефективності використання LLM;
- та обліку витрат на токени в P&L
— виглядає не фантастикою, а досить прямою траєкторією розвитку практик.
Його гротескні версії — на кшталт «щоденних дропів токенів», «токен‑покеру» чи «ПДТ» — лише допомагають наочно уявити, наскільки глибоко ця логіка може влізти в культуру роботи розробників.
Для українських продуктів, які вже інтегрують AI у свій стек, це не просто забавний сетап для мемів. Це привід уже зараз подумати, хто і як у компанії:
- відповідає за політику використання LLM;
- приймає рішення про розподіл токен‑бюджетів;
- фіксує й аналізує токен‑витрати в розрізі команд та задач;
- і, зрештою, як зміниться мотивація людей, коли частина їхньої ефективності почне вимірюватися не годинами, а кількістю й «якістю» викликів до моделі.
Бо токени дуже легко перетворюються з «віртуальної валюти» на дуже реальний важіль управління працею.
Джерело
Apple показала НУДЬГУ, Whoop зламали за добу, а токени тепер замість зарплати | mvc #30