Електронні книги ідеальні для розповсюдження знань серед сучасників. Можна миттєво створити хоч мільйон примірників, і це коштуватиме приблизно нічого. У будь-якому смартфоні, планшеті чи комп’ютері можна зберігати десятки тисяч книг. Але коли необхідно передати знання між людьми, що живуть у різних століттях чи тисячоліттях, цифрові книги виявляються найгіршим способом. Усе тому, що цифрові книги зношуються швидше, ніж паперові.
Ви коли-небудь намагалися прочитати друковану книгу, яка була видана 100 років тому? Напевно, добре спрацювало. Ви коли-небудь намагалися прочитати електронну книгу, за яку заплатили 10 років тому? Мабуть, ви отримали інший досвід.
Від лізингової бізнес-моделі великих видавництв до еволюції електронних пристроїв і застарівання формату – цифрові книги є крихкими та складно зберігаються у часі.
Доглядачі бібліотек оцифрованих і народжених у цифровому вигляді книг знають, що вони потребують постійного догляду. Це повторна обробка, переформатування, відновлення, інакше їх не можна буде прочитати. Іноді ця робота викликає невдоволення у правовласників та видавців, і вони подають на бібліотеки до суду.
Видавці кажуть, що електронні книги не зношуються, але це зовсім не так. Інтернет-архів обробляє та повторно оцифровує книги, коли з’являються нові технології оптичного розпізнавання символів. Нові технології розуміння тексту відкривають новий аналіз, коли формати змінюються від djvu до daisy, до epub1, до epub2, до epub3, до pdf і так далі, і далі. Для виконання цієї роботи потрібні тисячі комп’ютерних місяців і програмістських років.
Крім того, цифрові носії інформації, на яких вони зберігаються, також змінюються — від цифрової лінійної стрічки до жорстких дисків PATA, жорстких дисків SATA та SSD. Якщо вчасно не переносити книги на актуальні типи накопичувачів, вони дуже швидко стають нечитабельними.
Потім є каталогізація та метадані. Якщо не встигати за постійно мінливими трендами онлайн-пошуку, книги не знайдуть. Це тривала робота, і це дорого.
Водночас паперові книги стояли на наших полицях сотні років, і їх досі читають. Без активного обслуговування нам пощастить, якщо наші цифрові книги прослужать десятиліття.
Крім того, використання книг та періодичних видань протягом десятиліть після їхньої публікації уже стає інакшим, якщо порівнювати з їхнім початковим призначенням. Ми бачимо, як дослідники використовують книги та періодичні видання в дослідженнях машинного навчання, щоб знайти тенденції, які люди не помічали в мільйонах слів. Підготовка книг до такого типу аналізу забирає багато часу, і тепер видавці загрожують судовими позовами.
Якщо ми хочемо в майбутньому отримати доступ до нашої цифрової спадщини, нам потрібно внести деякі структурні зміни: змінити поведінку установ і видавців, а також підтримати фінансування, закони та правозастосування.
Першим кроком є усвідомлення того, що збереження та доступ до нашої цифрової спадщини є великою роботою, яку варто робити. Потім треба знайти способи, за допомогою яких інституції – освітні, урядові, некомерційні та філантропічні – могли б зробити збереження частиною щоденної відповідальності.
До речі, схожа проблема у комп’ютерних ігор. Ці хіти людської творчості зникають, адже правовласники не дають інструменти для збереження ігор. Проблема емуляції в тому, що файли, необхідні для запуску ігор в емуляторах, як правило, стикаються з проблемами авторського права, оскільки виробники ігор не підтримують такий підхід. Але у Micosoft все одно закликають шукати способи зберегти спадщину відоігор.
За матеріалами: Інтернет Архів
